Леонід Бачинський: пластові видання в Карпатській Україні

Скаутмайстер Леонід Бачинський

У Карпатській Україні урядовою мовою була українська, з правописом за граматикою др. Панкевича. Той правопис був компромісний і на нього погодилися як народна так і москвофільська групи населення. В урядах і школах не вільно було вживати слів “Україна”, “український”, а лише – Подкарпатська Русь, руський і русин. В правописі була бука “о” з дашком на означення – “і”.

Шкільний Відділ Карпатської України (Кураторія) не мав права друкувати і поширювати книжок із фонетичним правописом. Це відносилося і до пластових видань. Чеський уряд не робив будь-яких перешкод для діяльности Пласту в Карпатській Україні, але уважав Пласт, як частину Чеського Союзу Бой Скавтів, до якого також належали мадярський і жидівський скавтінґи.

Не дивлячись на це, Пласт в Карпатській Україні духовно належав і підчинявся Верховній Пластовій Команді у Львові, а її зв’язковим був автор цього допису. Зрозуміле, що треба було дуже зручно та обережно вести (очевидно пропущене якесь слово – прим. 100 кроків) Пласт К.У. за програмою Пласту в Галичині.

Щоб це доказати документально, згадаємо про три книжкові видання, що їх видало видавництво “Ватра” в Ужгороді. Вони найкраще свідчать, що у виховній програмі не було жодної різниці між виховним матеріялом Галичини і Карпатської України.

Машинопис з Пластового архіву у Клівленді

Машинопис з Пластового архіву у Клівленді

У 1926 році вийшла в Ужгороді брошурка Леоніда Бачинського – “Порадник пластуна”. Важна вона тим, що подавала матеріял до першої пластової проби, спираючись виключно на посібник д-р 0. Тисовського “Життя в Пласті”, 1-е видання у Львові.

Друге видання Леоніда Бачинського “Основи Пласту” появилося в 1928 році, було написане фонетичним правописом і присвячене Верховному Отаманові Українського Пласту Северинові Левицькому. Перед текстом уміщено його світлину. Книжечка мала 46 сторінок друку, з 40 малюнками в тексті.

Варто ще згадати, що те видавництво видало ще третю книжку фонетичним правописом а саме: “Пластовий Співаник”. Зібрав Дуб (Богдан Заклинський), переглянув М. Кобза (Михайло Біличенко), Ужгород, 1928 року, сторінок 78, на яких вміщено 58 пісень з нотами. Всі пісні були виключно українські – народні, або таких авторів: С. Черкасенко, М. Підгірянка, К. Малицька, М. Устіянович, М. Вурста. Мелодію до них уложили Я. Ярославенко, М. Рощаківський. Д. Січинський, Л. Сич, Демуцький та інші.

На кожній сторінці співаника були світлини переважно з пластового життя. Той співаник вийшов ще друком і етимологічним правописом і був закуплений для всіх народніх і середніх шкіл Карпатської України.

* * *

Рецензія на співаник. Молоде життя. – 15 січня 1929. – Ч. 1 (59). – С. 7.

Рецензія на співаник. Молоде життя. – 15 січня 1929. – Ч. 1 (59). – С. 7.

Борис Кудрик. Пластовий Співаник.

58 пісень з нотами. Пристосований для пластових курінів та середніх шкіл. Зібрав В Дуб. Переглянув: М. Кобза. В тексті 61 образків. Друкарня акційного товариства «Уніо». Ужгород 1928. (Пласт. бібліотека вид. «Ватра» ч. 19). (формат 8-ки, 72 сторін друку).

З радістю витаємо появу першого укр. пластового співаника. І як небудь з поступом часу малаби опісля являтися пластові співаники, богатіщі об’ємом, совершеніщі зовнішнім виглядом та добором пісень, то все таки «першому сівачеві» в особі Богдана Заклинського належиться похвала вже з саму ініціятиву майбутньої пластово-музичної літератури. За ним підуть дальші появи того рода і його скромне, а цінне зерно принесе сторичний плід.

Співаник осмотрено недовгою передмовою скавтмастра Л.Бачинського про ціль та історію Пласту. Ся передмова зовсім доцільна, як взагалі доцільним уважаю пригадувати при кождій нагоді величні завдання Пласту — того могучого мотора в водроженню народів, а з окрема України.

Зі співробітників співаника, що до текстів пісень згадаю звісного поета Сп.Черкасенка (5 пісень) та Марійку Підгірянку, що побіч своїх ориґінальних творів дала також пер. лицювання народніх та стрілецьких пісень на пластовий лад. З музичних співробітників визначу М.Рощахівського, ученика пластової консерваторії, що у своїх чотирьох докладах вводить річ невидану досіль у наших співаниках, а саме поліфонію (контрапункт) і сим робом іде на зустріч симпатичній ідеї Пальмана, що в німецькому Пласті бажає защіпити поліфонічний спів.

Примітка: Через похибку пропущено у «Пластовім Співанику»: Мельод. підібрав Лука Сич, доповнив М. Біличенко, під редакцією М. Рощахівського.

Публікується у співпраці з:

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *