Пластовий журнал «Пластун», Закарпаття, 1920-1930 роки

Заклик до молоді. Видання Пластун-Юнак-Черкес

Пласт поширював свою ідеологію і старався ознайомити своїм рухом ширші круги закарпатської суспільности при допомозі своєї преси та різних своїх видань. Історія пластової преси це, властиво, історія ідеологічного розвитку українського Пласту на Закарпатті. Тому важне ознайомитись і з цією ділянкою пластової діяльності, бо з неї ми можемо багато навчитися.

Пластовий журнал «Пластун»

У 1923—1935 роках  на Закарпатті виходив урядовий пластовий журнал «Пластун», який перейшов три стадії свого ідеологічного розвитку, а саме:

  • добу скавтського інтернаціоналізму (1923— 1926),
  • народовецького патріотизму (1928—1932) та
  • соборницького націоналізму (1932—1935).

І-ша доба — доба скавтського інтернаціоналізму — 1923/26. Від самих початків Пласту на Закарпатті пластовий часопис виходив у трьох мовах: українській (етимологією), чеській (для чеських юнаків) та мадярській (для жидівських кадімаг і мадярських черкейсів), звідси і його потрійна назва: «Пластун — Юнак — Черкейс» (із практичних причин відсилаємось на нього, як «Пластун»).

Видання Пластун - Юнак - Черкес

Видання Пластун – Юнак – Черкес

Його видавала Головна Управа Скавтів Підк. Руси, яка складалася із представників усіх національностей. Першим головним її редактором фіґурував начальник Головної Управи Скавтів Підк. Руси, т. зв. Жупний Звітодавець, др. Йосиф Пешек, родом чех, однак великий прихильник української молоді і народовецького руху на Закарпатті, про що говорить його передовиця української частини першого числа «Пластуна»:

Дорога молоде!

Як те зерно засіяне у землю Підкарпатської Руси (урядова назва Закарпаття під час чехосл. режіму), виростаєш і звертаєш свої очі до сонця, а своє серце до свого народу. Дивимося на тебе з любов’ю і бажаємо, щоб ти стала фізично і духово здоровою, доброю, правдивою і гарною, бо ти надія нашої будуччини.

Однак від тебе залежатиме, як ти розвинешся. Ти сама мусиш причинитися до того, щоб ти виростала як тілесно так і духово у совершенних людей. То не відчини своє серце для кожної живої істоти, чи то буде людина, чи звирина, чи ростина. Радій з радіючими, плач з плачучими і станеш доброю.

Правильно думай, на все звертай свою увагу, щиро розмишляй і говори, бо тільки так ти станеш правдивою.

Люби гарні речі, захоплюйся красою свого (народнього) наслідства, звертай увагу на красу природи і збагачуй її своїми власними починами, бо тільки так ти станеш гарною.

Бережи своє здоровля і вправляй своє тіло, щоб бути свіжою, здоровою і сильною. Тому, дорога моя молоде, ступай дорогою здоровля, краси, правди і добра!

Першими редакторами української (руської) частини, що була завжди найбільшою, були назначені проф. Остап Вахнянин та дир. Андрій Алиськевич. Властивим редактором укр. частини був однак проф. Вахнянин, а по його трагічній смерті 1924 р., проф. Леонід Бачинський. Між дописувачами протягом цієї першої доби треба згадати заслуженого поета-драматурга С. Черкасенка, закарпатського поета В. Ґренджу-Донського, проф. В. Пачовського, Марійку Підгірянку, Ростиславу Бірчак та інших.

Остап Вахнянин

Остап Вахнянин

Фінансування «Пластуна» було відказане на державну допомогу і тому його треба було редагувати у дусі владних директив, тобто у дусі скавтського інтернаціоналізму, що ніяк не відповідав духові і завданням українського Пласту на Закарпатті.

Доки жив др. Йосип Пешек (пом. 1925), прихильний українському рухові, він давав вільну руку укр. редакторам, щоб редагували українську частину на народовецьких основах. Зате його наслідники були нам менше прихильні, а то й ворожі. Однак жидами і мадярами чехи не журилися, вони так писали, як хотіли.

Тримовний «Пластун-Юнак-Черкейс», залежно від державної допомоги, виходив неточно, подвійними числами, аж нарешті у жовтні 1926 р. перестав цілком виходити. З п’ятого його річника на 1927 рік уже не появилося ні одного числа. Так, протягом 1-ої доби тримовного «Пластуна» появилися такі річники і числа:

  • Річник І — за 1923 р. — числа: 1, 2, 3, 4—5.
  • Річник II — за 1924 р. — числа: 1—2, 3—4 5—6.
  • Річник III — за 1925 р. — числа: 1, 2, 3—4.
  • Річник IV — за 1926 р. — числа: 1, 2, 3—4.
  • Річник V — за 1927 р. — ні одне число.

II доба — доба народовецького патріотизму — 1928/1932. З першим числом VІ-го річника, що появилося у березні 1928 р. у книжковому форматі, часопис друковано під назвою «Пластун, часопись пластової молодежи», місцевою українською (руською) мовою, з урядовим етимологічним правописом. Редактором «Пластуна» фіґурував референт укр. пластових відділів Закарпаття, інсп. Юліян Ревай, однак на ділі його редагував дальше проф. Л. Бачинський, аж доки в осени 1929 р. його не видалено із Чехословаччини.

Заклик до молоді. Видання Пластун-Юнак-Черкес

Заклик до молоді. Видання Пластун-Юнак-Черкес

У своїй вступній статті до першого числа ред. Ю. Ревай пише:

«По довгій мовчанці ми знов забираємо слово і маємо змогу випустити у світ друковані сторінки «Пластуна», хоч у іншім виді та при інакших умовинах. Без часопису ніяка організація не може досягнути такого успіху, як коли вона має до диспозиції свій власний орган, який лучить усіх членів, причинюється до виміни думок, інформує членство про організаційні справи і показує стежку, якою нам усім треба ступати вперед. Це відчули понад цілий рік усі наші пластуни і пластунки. Це відбилося теж і на самім організаційнім життю нашого Пласту.

Сподіємося, що вже більше не зустрінемо таких перешкод і досягнемо того, що ідея пластового виховання молоді проникне і здобуде усі закутини нашого Підкарпаття. Сподіємося, що до Пласту з часом пристане вся руська (українська) молодь, щоб так приготовити себе до життя і забезпечити ліпшу долю нашому народові.»

Із VІ-го річника появилося тільки одно число за березень 1928 р., бо VII. річник публікують уже на шкільний рік 1928/29, почавши від ч. 1—2, яке появилося за вересень-жовтень 1928 р. Поставивши пластовий часопис на національній основі, редакція змагається надати укр. Пластові на Закарпатті народовецького духа, щоб тим самим включити пластовий рух до національного відродження Срібної Землі:

У наш Пласт треба внести нового духа, нам треба інтернаціональний характер Пласту більше знаціоналізувати. Не лякайтесь того! Цим ми не согрішимо проти основних засад Пласту. Я шаную ці засади, але всі ми мусимо признати, що дух часу вимагає від нас цієї зміни… Наші обставини вимагають знаціоналізування нашого Пласту і нашим дороговказом мусить бути клич: — Бути вірними синами нашого народу!

— закликає ст. пластун Ю. Грім (див. “Пластун”, січень-лютий 1929, ч. 4—5).

Почавши VII-им річником (1928/29) у “Пластуні” зачинають появлятися статті писані фонетикою, в яких чим раз то яскравіше зачинає пробиватися народовецький дух. До того, у великій мірі, спричинилася нова Редакційна Колегія, яка зачала редагувати “Пластуна” від березня 1929 р., почавши шостим числом. До Редакційної Колегії входили: Ю. Ревай — відп. редактор; Ю. Білей — адміністратор; Л. Бачинський, Ю. Білей та Ф. Агій — члени ред. ради. Між дописувачами, крім старших, ми бачимо вже й національно свідоме нове покоління, пластунів: А. Бойчук-Калину, Юрія Грома, М. Підкарпатенька, др. В. Бірчака, М. Вайду, др. Б. Алиськевича-Канюка, Струмочка-Полонинського, І. Тернину, І. Калічака, А. Устіяновичеву та інших.

Чехословацька влада всіми силами старалася спинити це національне переродження укр. Пласту на Закарпатті, тому робила натиск на краєву управу, переводила поліційні ревізії, конфіскувала укр. літературу і відкликала дозвіл на побут у Чехословаччині многим українським емігрантам. Так у осени 1929 р. був змушений покинути ЧСР найбільш чинний і заслужений для закарп. Пласту проф. Леонід Бачинський. Та сама влада підтримала заснування москвофільського скавту, щоб розбити національну єдність і перетягнути туди мало свідому закарпатську молодь.

Ужгородський Пласт

Ужгородський Пласт

Нарешті державні чинники відмовили всяку допомогу для українського Пласту і заборонили поширення «Пластуна» між молоддю державних шкіл. Так з чч. 2—3, за грудень 1931 — січень 1932 р., закінчився Х-ий річник і друга доба пластового часопису на Закарпатті. Та український Пласт стояв уже на сильних основах і повів закарпатську молодь самобутньою дорогою до національного відродження.

Так, протягом II-ої доби «Пластуна» — часопису для пластової молоді, появилися слідуючі річники і числа:

  • Річник VI — за 1928 р. — ч. 1 (одиноке на березень 1928).
  • Річник VII — за 1928/29 р. — чч. 1—2, 3, 4—5, 6, 7, 8.
  • Річник VIII — за 1929/30 р. — чч. 1, 2, 3—4, 5—6, 7, 8.
  • Річник IX — за 1930/31 р. — чч. 1, 2, 3, 4—5, 7—8.
  • Річник X — за 1931/32 р. — чч. 1, 2—3 (останнє число).

III доба — доба соборницької ідеології — 1932/35, коли пластовий журнал «Пластун» прийняв укр. літературну мову з фонетичним правописом і став на засаді, що закарпатці – це частина 40-мільйонного українського народу. Із-за браку фінансів і щоб оминути державну цензуру, часопис виходив тільки літографічно. Так у передовиці першого випуску ХІ-го річника, за вересень-жовтень 1932 р. читаємо:

Наша пластова преса пережила різні моменти. Ми мали свій ілюстрований і великого форуму журнал (тримовний), але він не був виключно нашим (тобто в рр. 1923—1926). Пізніше був менше ілюстрований і меншого формату (тобто в рр. 1928—1932), але був уже майже наш, бо Союз Чехословацького Скавтінґу не мав на нього впливу. Однак ми мусіли придержуватися етимологічного правопису, бо Шкільний Реферат передплачував пл. часопис для державних шкіл.

Нині господарська криза (депресія), матеріяльні обставини значно погіршилися. Держава не має грошей передплачувати часопис, а ми теж не спроможні видавати такий часопис, як до цього часу. Все ж таки ми будемо видавати нашого “Пластуна” хоч і в скромнішому виді, але самостійно. Нам треба завжди пам’ятати: Не надіймося на чужу поміч! То ж, пластуни, до праці!

У тім самім числі ст. пл. Канюк, у статті «В нинішню хвилю», подає нові напрямні пластового руху на Закарпатті. Між іншим він пише:

Наша організація, Улад Українських Пластунів Підкарпаття, поставила собі за завдання згуртувати під свій синьо-жовтий прапор усю нашу молодь і виховати її на чесних, характерних та відважних синів нашої дорогої Батьківщини, для кращого завтра нашого бідного народу. Про Неї (тобто Батьківщину) ми завжди будемо думати, для Неї ціле своє життя будемо працювати і відважно боронити її права. Ось ідеологія нашого Пласту!

Знова ж у передовиці до чч. З—5 (листопад 1932 — січень 1933) читаємо:

Кожний український пластун мусить добре пам’ятати, що він сином великого Українського Народу і тому мусить добре знати не тільки історію, географію і сучасне положення укр. народу, але теж мусить уважно стежити за всіми проявами українського національного життя на всіх землях заселених українцями. Добро народу мусить бути кожному укр. пластунові не тільки на його серці, але теж і найвищим його законом!

Часопис редагувала Редакційна Колеґія, в якій Ю. Ревай фігурував, як відповідальний редактор, а І. Роман як адміністратор. Між дописувачами уже самостійного «Пластуна» зустрічаємо: Б. Алиськевича-Канюка, Михайла Вірлиного, пл. Нитку, Б. Заклинського та інших.

Пластовий гурток ім. Довбуша, Виноградів, 1930

Пластовий гурток ім. Довбуша, Виноградів, 1930

Чеська жандармерія занепокоїлася новим духом в українському Пласті і зачала чим раз то більше втручуватися до пластових справ і діяльности. Щоб не занадто дразнити центральні державні круги в Ужгороді, Пластова Старшина рішила перенести редакцію «Пластуна» до Виноградова, де вже вийшло перше число ХІІ-го річника у березні 1934 р. У передовиці Редакційної Колегії читаємо:

На ширших сходинах провідників українського Пласту в Ужгороді, дня 3 лютого 1934 р. рішено, щоб і надальше видавати пластовий часопис “Пластун”, але перенести в-во до Севлюша (зараз Виноградів), назначуючи редактором уч. Андрія Ворона.

Адміністратором часопису був назначений Яків Шепель-Бульба, який поміщав у нім теж і свої організаційні статті. Між новими дописувачами «севлюшської» доби треба згадати: Ю. Боршоша-Кум’ятського, В. Самчука, П. Міговка, А. Вільшину, В. Жмутка, П. Пойду, С. Скрипа, М. Вайду, Н. Козіцьку, Б. Алиськевича та інших.

Останнє число «Пластуна» (Річник XIII, ч. 7) появилося за вересень 1935 р. Він уже більше не віджив. Його місце зайняв журнал: «Молоде Життя», що появився щойно у вересні 1938 р. У міжчасі спільний журнал мусіли заступити місцеві пластові часописи, про які теж треба буде щось сказати.

Так, протягом III-доби свого існування, появилися наступні річники і числа пластового журналу «Пластун»:

  • Річник XI — за 1932/33 р. — чч. 1—2, 3—5, 6, 7, 8—10.
  • Річник XII — за 1934 рік — чч. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.
  • Річник XIII — за 1935 рік — чч. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.
Степан Пап-Пугач

Степан Пап-Пугач

Джерело: С. Пап-Пугач, “Пластовий Альманах”, Рим, 1976

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *