У двадцятиліття Українського Пласту

Останні роки перед війною — це роки незвичайного швидкого темпу розвою народу під австрійською займанщиною. Роки ці можна коротко назвати добою зближення до Европи як духовно, так і матеріально. Тому цілком зрозуміло, що загальний тоді новий рух у вихованні молодого покоління, започаткований на переломі ХІХ-ХХ столітть Ґен. Бейден-Паулем, не міг не залишити сліду й у нас.

У 1911 році повстають на Західній Україні перші пластові відділи, які у стадії розвою перепиняє війна. І в перших рядах першого українського війська бачимо перших українських пластунів, які своєю кровю припечатують нового духа, який у нас повіяв.

Війна світова кінчається — зачинається визвольна війна, а невдалий її вислід спроваджує на цілу українську націю у зневіру. І от ще не пролунали останні вистріли нещасної війни, як на руїнах зневіри росте нова віра — віра молодих сердець. Вже 1919 р. організуються під проводом деяких старших громадян, переважно професорів ґімназійних, перші пластові відділи, зглядно відновлюється старі довоєнні відділи, з яких лишилася тільки гарна традиція, бо старі пластуни — якщо не згинули у війні — розбрелися по цілому світу.

Цей перший період повоєнної організації — це шукання нових шляхів, що їх мусіли найти самі молоді. І вони їх находять. Це природньо. Там, у зелених лісах і луках, у темних карпатських борах під шум потоків і гуркіт громів находимо цю нову дорогу, там находимо свою бадьорість і силу. Палають ватри, лунає юнацька пісня і спів, росте сила, росте воля до праці!

І це є перший повоєнний період. Характерний він стихійним поширенням пластової орґанізації. Повстають відділи у цілому краю, проводиться активна робота над орґанізаціею і пластовим самовишколом.

Пластунки жіночого куреня в Тисмениці. Кінець 1920-х

Пластунки жіночого куреня в Тисмениці. Кінець 1920-х

Друкуються перші пластові підручники, часописи, повстає перша орґанізаційна схема: пластові полки з поділом на сотні й гуртки. На чолі цілого руху стає Верховна Пластова Рада, як секція т-ва охорони дітей і опіки над молоддю. Період цей можна назвати періодом організаційної підготовки, під час якого було витворено перші конечні основи, потрібні для кожної орґанізації, яка є виявом якогось руху, якогось нового світогляду. Є це приклад наростання орґанізації знизу, наростання стихійного. Як характеристичні форми цего періоду можна підмітити певну розірваність в орґанізаційній системі та відсутність загального пляну на дальшу мету. Але це являється на той час цілком природним.

Українське громадянство на Західній Україні живе тоді ще деякими надіями на недалеку зміну існуючого стану; течії чисто політичні чи культурні носять характер тимчасовости й одним словом цілу психіку тодішнього Українця, його настрої можна назвати переходовими чи тимчасовими. А й це мусіло відбитися на рухові молоді.

Але приходить відомий березень 1923 р. і торощить всі надії, якими жило тоді українське громадянство на Західній Україні. Цей час можна вважати також переломовим у життю Українського Пласту. Хоч як болючою була сіра дійсність, проте вона не вводить зневіри у пластові ряди; противно: праця міцнішає, організація поширюється, обрії роскриваються. Найважніщим моментом у цьому періоді — це нова орґанізаційна схема, яка характеризується своєю передуманістю та достосованістю до тодішніх обставин. Ця нова орґанізаційна схема виявляється льоґічною консеквенцією пороблених досвідів, визначається своєю доцільністю та еластичністю, що й підтверджує пізніщий розвій пластової орґанізації. Розбудовується верховні установи: Верховна Пластова Команца з Верховним Отаманом, вибирані Верховним З’їздом, преса, видавництва. Цей момент вказує, безумовно, на пляновий розвій та точне окреслення перспективи на майбутнє.

Члени проводу куреня, праворуч - Цьопа Паліїв, Сокіл, 1929

Члени проводу куреня, праворуч – Цьопа Паліїв, Сокіл, 1929

Другим моментом характерним для цього періоду, є початок табірництва, яке й досягає виразного вигляду Першим Обласним Табором на Соколі. І як підкреслений перший момент Пласту, так цей другий момент — це продукт переважно пластових низів. Така тісна співпраця та взаємне зрозуміння молодого хлопця і старшого віком провідника стає підвалиною цього розвою, якого осягнув Пласт у цьому періоді. Чисельний зріст з одної сторони та підвищення вартостей поодиноких пластунів, це очевидний наслідок цієї праці. Зріст фахових умілостей та високий їх рівень помітно в усіх проявах пластового життя зокрема, а з таборів спеціяльно. Тоді то побіч сталого табірництва розвивається також мандрівництво.

Третім характерним моментом у цьому періоді є постання старшого пластунства та повільний перехід проводу Пласту в його руки — себто у руки людей вже вихованих у Пласті. Цей останній момент є дуже важний тим, що старше пластунство, зрісши на тлі инших потреб і стремлінь Української Нації, витворює цілком нові форми пластового життя. Але про це далі. Народини старшого пластунства сягають своїми початками кінця першого періоду — літа 1922 р., а першими піонерами цього руху є “Лісові Чорти“, які прогулькою в Карпати створюють першу орґанізовану одиницю Старших Пластунів. Там серед таємничого шуму ялиць, серед гірської природи зродиться ідея, яка так могутньо оформлюється в Уладі Українських Старших Пластунів та яка рішає про дальший шлях розвою цілого Укр. Пластового Уладу. Під кінець цього періоду бачимо вже старших пластунів на всіх важніщих постах, верховних установах, таборах, а передовсім серед своїх молодших братів, на постах інструкторів і звязкових. Відбуваються перші з`їзди Старших Пластунів, які стають побіч Верховного З’їзду нормальним чинником життя.

Шоста мандрівка членів пластовго куреня "Лісові Чорти"

Шоста мандрівка членів пластовго куреня “Лісові Чорти”

Виразною межою цього періоду можна вважати кінець 1926 р., в якому відбувається І. Обл. Пл. Табор на Соколі. Блискучий вияв пластової праці та повстання кількох нових Курінів Стар. Пл. і Пластунок.

Як другий період дав викристалізовану вже орґанізацію пластового юнацтва, так третій, який кінчиться у вересні 1930 р. розвязанням польською адміністраційною владою УПУ., можна назвати періодом кристалізації старшого пластунства.

Найшовши своє орґанізаційне оформлення в куренях, розвиває старше пластунство живу діяльність на трьох полях:

а) праці в верховних установах
б) орґанізації і виключно у вихованню пластунів юнаків
в) оформленню ідеольоґії УПУ

Напливом одиниць, вихованих у Пласті, реґулюється праця верховних установ. Побіч старих орґанізаторів-пластунів та ново-притягнених симпатиків, займають відповідальні становища старші пластуни. У старших пластунах находять юнацькі курені досвідчених зв`язкових, які й провадять виховання та пластовий вишкіл, цілість орґанізації таборів перебирає на себе старше пластунство та допроваджує їх до значної вартости. Кількість таборів більшає, повстають спеціяльні табори.

Найважливіше ділом, яке зробило старше пластунство, є безумовно точне оформлення ідеольоґії УПУ а У УСП зокрема. По підготовчих з’їздах та дискусіях ухвалюється вичерпуючі резолюції, які з одного боку є виявом розвоєвих тенденцій УПУ, а з другої сторони рівнобіжні з загальними розвоєвими тенденціями руху української молоді взагалі. Факт цей надає стале обличчя цілому УПУ а рівночасно усуває всі сумніви, які почали повставати у попередніх періодах розвою. У типі старшого пластуна повстає новий тип молодого Українця взагалі.

І тут саме питомність українського старшого пластунства. У протилежносві до инших пластових уладів, український старший пластун, найшовши задоволення своїх орґанізаційних потреб у свойому старшому пластунському курені, орґанізації, хоч у дечім подібної до студенських корпорацій, не відчужується від пластової орґанізації, стає в її рядах з одної сторони як її рядовик, з другої сторони як виховник і провідник молодого покоління. Така дуалістична розв`язка участи студента у пластовому житті надає цілому УПУ незвичайно суцільний характер і дає запоруку його дальших розвоєвих перспектив; що саме така розв`язка є правильна показує факт, що й деякі инші улади приступають до реформи цього питання відповідно до своїх умовин. У поляків наприклад питання це наближається до розв`язання у спосіб подібний до того, як це сталося у нас.

Другим характерним моментом у цьому періоді є повстання Уладу Новиків — орґанізації наших найменших братів і сестер. Потреба такої орґанізації виявилася як вислід цілости розвою УПУ взагалі, а була уможливлена розвоєм У УСП. Бо є це саме старші пластуни і пластунки, які разом з деякими старшими виховниками займаються орґанізацією дітей вселюдних шкіл, дітей переважно бідніших родичів. Праця та показується надзвичайно вдячна і успішна. Дає вона молодому Поколінню ці первні національного виховання, яких так часто бракує дітям нижчих верств. Орґанізація літніх осель для новиків (вовченят) дає змогу виїзду в здорову околицю соткам дітей, які б инакше цього одержати не могли.

Пластовни Львова з першим пластовим прапором під час привітання през. Гувера, що був гостем Митрополита Андрея Шептицького, 1922 р.

Пластовни Львова з першим пластовим прапором під час привітання през. Гувера, що був гостем Митрополита Андрея Шептицького, 1922 р.

Третім важним моментом у цьому періоді — є створення орґанізації пластунів сеніорів, яка мала об`єднувати старших громадян, які виховані у Пласті, чи працюючи в нім як виховники, настільки стали пластунами, що уважають свою участь у нім конечною й то у формах орґанізації на взір уладу старших пластунів. Факт цей важний незвичайно тим, що завершує пластову організацію, даючи їй змогу придержати в своїх суцільних орґанізаційних рамках пластунів старших віком, громадян вже на становищах і батьків родин.

Цей факт важний ще й тому, що це є перша спроба, взагалі у пластових орґанізаціях — надати певну точно окреслену організаційну форму вихованим у Пласті громадянам. Цього Уладу Сеніорів не можна мішати з Пластприятом, організацією приятелів Пласту, яка об`єднує різних громадян в цілях моральної і матеріяльної допомоги. Улад Сеніорів, як і три інші улади, придержуються організаційних форм, створених у Пласті, бере організовано участь у таборах (1930) та придержується пластового закону. І як факт створення цього четвертого уладу залишиться на завжди заслугою УПУ, так є це рівночасно доказом, які тверді підстави та яке зрозуміння здобула собі пластова орґанізація серед українського народу. Під кінець насуваються ще такі зауваження загального характеру.

У моменті розвязання є УПУ на вершку свойого розвою. Вироблена й елястична організаційна схема відповідає цілковито вимогам, які ставить життя. Велика рухливість.

Оце й є характерні моменти третього розвоєвого періоду. Як один із них є завершенням організаційного життя з одного боку і поставленням ясної ідеольогії з другого, так другий є новим етапом розвою, якого конечність висунуло саме життя.

Та заразом дисциплінованість Пласту починає витискати чимраз сильніще тавро на цілому громадському життю. Моральна вартість та знання пластових провідників, запал і карність низів давали якнайкращі запоруки на будучність, а розумна економічна праця пластових економістів давала запоруку, що й матеріяльний бік буде забезпечений. Жвавий таборовий та мандрівницький рух вироблював щораз більш здорових самостійних одиниць та притягав новий елемент не тільки молодший, але не рідко старший. Яке ж було відношення українського громадянства до УПУ? Перші кроки роблять пластові виступи, табори та мандрівки.

Громадянство у всіх своїх колах бачить пластунів, пізнає їх у різних обставинах праці й забави, починає їх розуміти й любити. Воно починає щораз більше цікавитися Пластом, дорожить ним, і все радо спішить із допомогою. Виявів симпатії має Пласт щораз більше і то у всіх колах громадянства. Своєю поставою здобувають собі пластуни симпатію українського духовенства разом із його найвищим ієрархом. Зі свого боку пластуни радо жертвують свою працю всюди там, де тільки вона потрібна. Це перш за все старші пластуни, які всюди стають цінними робітниками на всіх ділянках громадянського життя, а своїм характером надають кожній праці своє тавро. З-поміж пластунів виходять найкращі провідники студенства. Словом можна сказати, що пластуни всюди виправдують покладені на них надії. І саме в момент повної творчости надходить катастрофа — удар зі зовні. Але чи одним розчерком пера можна знищити працю двадцяти років, виконану із запалом молодечих сердець і розумних людей ? Чи людська злоба може зруйнувати це, що створив ідеальний порив молоді?

Ні, і ще раз ні!

Підлюте, Шептицький з проводом пластового табору

Підлюте, Шептицький з проводом пластового табору

Бо можна знищити тільки форми організації, але дух — ця животворна сила оживляла нас на протязі двадцяти літ, живе в нас далі й далі гартує наші характери. Пластуни остали надалі, пластовий закон і пластові ідеали оживляють і оживляти будуть нас далі та кермувати нашими кроками.

І нині, коли ми бачимо завершений, немов один етап розвою Українського Пластового Уладу, коли ми розважимо ті моменти, які спричинили повстання УПУ, які серед бурі й негод супроводили його розвій, ми, тут, на еміграції, свідомі цього, що нині ми, незначна частина тих, які творили український пластовий рух, маємо вести це далі, що нам передала світла традіція, та в момент, коли сонце знову прояснить обрії, передати українському народові дорогий скарб, збільшений працею і надбаннями. Шлях, який нас веде — не легкий: на ньому вже позначилися перешкоди, які ставить нам людська злоба та невідрадні матеріяльні умовини. Але ми — пластуни, за нами довгий шлях перейденої з перемогами дороги й дух тих, які з нами цю дорогу робили; перед нами довгий шлях нових трудів і перемог. Тож далі — гей-же в дорогу — ніщо бурі, ні негоди!

Прага, листопад 1931, Чорний Вуж

Джерело: Молоде життя, ч. 2 (78), січень 1932

*

One Response to У двадцятиліття Українського Пласту

  1. […] 20 ліття Українського Пласту відбудеться в Празі (Чехословаччина) 13 березня 1932 […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *