Христос народився! Славіте Його!

Христос народився!

Дорогогі друзі та подруги!

Вам та Вашим родинам бажаємо веселих свят – Різдва Христового і щасливого нового року! Смачної куті та веселих колядок!

Христос народився! Славіте Його!

*

Олександра Копач

А ТИ, ЗІРКО, СПОВІЩАТИМЕШ СВЯТ ВЕЧІР!

Поволі стихає поспіх цілоденних занять. Кінчаються святочні приготування. Сріблисті зірки сніжинок летять на землю.

Дитячі очка стежать їх хвилинку і знов повертаються на небо. Дитячі серденька біжать на зустріч першій зірці. З нею завітає до людей Свят- Вечір.

З далекої давнини пливуть бабусині слова. А було це так. В одну темну, холодну ніч з’явилась на небесному зводі велика зоря. Ім’я її було – Добра Вість. Засіяла ясним світлом, і втікали перед нею мороки ночі.

Її поява здивувала всі зорі на небі, все живуче на землі. За нею летіли крилаті янголи, співаючи: “Слава во вишніх Богу”… Ніколи ще таких мелодій не чули небесні простори.

Боже Дитятко прийшло у світ.

Зрозуміли це зірки. Подивляли лет великої зорі, але не зважилися самі зійти зі шляху.

Тільки одна маленька зірка так дуже забажала побачити Боже Дитятко, що зійшла зі своєї дороги і полетіла у незмірені простори до землі. Летіла вона за найменшим янголиком, що прилишився дещо позаду.

“Куди ти маленька Зірко поспішаєш?” — запитав янголик.

“До Божого Дитятка. Може Йому там темно, то посвітила б. Може Йому там холодно, то загріла б”.

“То летім разом”.

Тепер вони вдвох швидше летіли, бо їхні бажання були однакові. А як уже були близько землі, то побачили внизу, на шляху багато дерев і кущів, які поспішали привітати Дитятко. Зірка знизилась освітити краще їх шлях і тоді запримітила маленьку пшеничку. Вона притомилась, бо була маленька, а йшла з далекого краю.

Жаль стало Зірці пшенички і янголик узяв її у свою теплу руку. І тоді їхня сила потроїлась. А їхнє бажання було таке велике, що вмить занесло їх до вертепу попереду всіх.

Зірка зараз запримітила, що у вертепі холодно і тому Дитятко плаче. Зразу стала розгрівати маленькі ноженята. Помагала їй пшеничка, а янголик заспівав пісню з небесних просторів.

Ісусик усміхнувся і стало кругом так ясно і радісно, як ніколи до цієї пори. Погладив пшеничку і сказав:

“Ти будеш золотити великі лани свого краю. А ти, Зірко, сповіщатимеш Свят-Вечір у країні золотої пшениці. А ти, Янголику, нашіптуватимеш людям казок про чудо Святої Ночі”.

І так воно сталось. І так воно є по нинішній день.

Скінчилась бабусина розповідь.

На небі з’явилась перша зірка. По промінні золотому зійшов з висот Свят-Вечір.

Із збірки „Мініятури” 1988 р.

Журнал “Юнак”,  січень 1990

Святвечір

Святвечір

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *