Нарис з історії Пласту в середовищі українських емігрантів (1920-30-ті рр.)

Український Пласт у Франції

Підготовка матеріалу:

joanerges.livejournal.com

Про початки пласту на Україні відомостей маємо дуже мало — тільки дещо в спогадах колишніх пластових орґанізаторів. Ю. Гончарів-Гончаренко твердить, що в 1909 р. він заснував у Бахмутському повіті на Катеринославщині «Першу дружину скавтів на Україні».

Звідси ніби пласт [тут і далі терміни «Пласт», «пластовий», «пластуни» вживаються не тільки стосовно нашого Пласту, а й на позначення інших скаутських організацій як український відповідник слів «скаутинг», «скаутський», «скаути» – Joanerges] поширився на Харківщину. При кінці 1912 р. з почину лікаря Анохина заснувалася пластова орґанізація в Києві. В 1917 p. Е. Слабченко зорганізував у Білій Церкві курінь українських юнаків-скавтів, а в 1919 р. П. Богацьки й і інш. працювали у скавті на Поділлі. Всі ці орґанізатори використовували російські переклади пластових творів Р. Бейден-Пауела. В 1918 р. Українські Січові Стрільці принесли на Україну й українські пластові підручники.

Юрій Гончарів-Гончаренко, Євген Слабченко, Мир. Григоріїв

Юрій Гончарів-Гончаренко, Євген Слабченко, Мир. Григоріїв

Початки пластової праці українців на чужині сягають аж до 1920 p., коли перші зародки українського пласту за кордоном завязувалися при таборах інтернованих у Польщі (Ланцут) і в Тарнові [В Тарнові інструктором пластових орґанізацій був Евг. Лоханько, що пластував ще з Києва (+ 28. IX. 1923 р. в Подєбрадах).]. Але там пластова орґанізація не розвинулася і вже від 1921 р. осередком українського пласту на чужині стають Прага й Подебради в Чехії, де над розвитком українського пласту багато попрацював Евг. Слабченко.

В Празі р. 1921 зорґанізувалася перша тут українська дружина Олд-скаутів [відповідник сучасних старших пластунів – Joanerges], яку приняли до державного Союзу ч. пластунів як окрему автономну орґанізацію під назвою «III Клуб Олд-скаутів українців» з гаслом «Вартуй!» Провідником її був Юр. Гончарів-Гончаренко. Ця орґанізація мала свій льокаль [приміщення – Joanerges] у Студенській Домівці — там була клубова канцелярія, бібліотека й прилади.

Членами III Клубу були українські студенти високих шкіл. В 1923 р. III Клуб мав в усіх своїх 3-х відділах разом 21 члена. Ідея пластового життя серед українського загалу була в той час мало популярна; тому українські Олд-скаути одним з головних своїх завдань вважали пропаґанду самої ідеї пласту. III Клуб улаштував привітання молодих пластунів з української таборової школи в Щепіорні при переїзді її в 1923 р. до Праги. З цих молодих пластунів згодом повстала значна підпомога для розвитку українського пласту в Чехії.

В 1922 р. зорґанізувалася пластова українська дружина в Подебрадах — осідку Української Господарської Академії, — а ще через якийсь час повстала й третя пластова орґанізація українських еміґрантів — при Українському Педаґоґічному Інституті в Празі. Ці перші пластові орґанізації в Чехії та ще деякі, як нпр. в Данціґу, напочатках і репрезентували український пласт на чужині.

Українські пластуни були заступлені на ювилейному святі 10-ліття чеського пласту в Празі 1922 р. З інціативи та орґанізації українців повстало в Празі й «Міжнародне обеднання високошкільних пластунів», до якого крім українців увійшли також чехи, поляки, німці, мадяри, серби, болгари, хорвати, словінці, москалі, словаки, американці, французи й інші; українець же був і першим головою цього обеднання. В 1923 р. українські пластуни з Праги вислали до Анґлії своїм представником студ. Ст. Паньчака , який під час свого тижневого побуту в Анґлії навязав звязки з чужинцями й інформував їх про Україну. Тоді ж Ст. Паньчак та Евг. Онацький провадили пластове листування з чужинцями, а Евг. Слабченко працював у Франції як звязковий.

Перші провідники пластового руху на еміґрації походили з Наддніпрянщини, де пласт перед тим не був розвинений. Перші пластові дружини в Празі та Подебрадах були засновані на загальних засадах чеського скаутінґу; але вже від початку серед українських пластунів виявилася потреба надати українській пластовій орґанізації й національних форм. Вислідом цього шукання українських традицій для пласту була, м. інш., спроба створення в Подєбрадах вагону українських старших січових пластунів.

Літній пластовий табір у Подєбрадах, 1926

Літній пластовий табір у Подєбрадах, 1926

Розвиток пластових орґанізацій серед українців у Чехії довів до створення в 1925 р. Української Пластової Команди в Празі. Ініціятором, орґанізатором і душею УПК був студент Української Господарської Академії Ярослав Івантишин. УПК навязала тісний контакт з Пластовим Уладом [згідно з тодішньою термінологією уладом іменували не лише окрему вікову групу, а й весь Пласт загалом – Joanerges] в Галичині, засвоїла його орґанізаційні форми і взагалі підпорядкувалася Верховній Пластовій Команді у Львові. Такий стан і відносини тривали аж до 1930 p., коли був розвязаний Український Пластовий Улад на території тод. Польщі. Після цього український пласт на еміґрації лишився єдиною леґальною пластовою українською орґанізацією; на неї перейшли з цього часу обовязки репрезентації українського пласту в цілому.

2 листопаду 1930 р. відбувся в Празі І зїзд Союзу Українських Пластунів-Еміґрантів (скороч. СУПЕ), підготовлений з препоручення Української Пластової Команди в Празі. На цьому зїзді, що в ньому взяли участь представники 11 курінів, було принято статут СУПЕ й обрано командантом ст. пл. Д. Козицького.

Степан С. Сірополко, Ярослав Івантишин, Данило Козицький

Степан С. Сірополко, Ярослав Івантишин, Данило Козицький

Згідно статуту, метою СУПЕ е: 1) Пластовим вихованням стреміти до піднесення душевних, фізичних та моральних сил української молоді на еміґрації; 2) обеднувати всіх українських пластунів (пластунок) на чужині; 3) заступати та репрезентувати український пласт. СУПЕ е орґанізація аполітична.

СУПЕ не тільки перебрав на себе частково завдання розвязаного краевого пласту, а також приняв ідеолоґію та всі закони й приписи Українського Пластового Уладу в Краю. Були, правда, й деякі ухили: УПУ не дозволяв нпр. вживати алкоголь і курити взагалі. Деякі з провідних старших пластунів не визнавали цього припису, покликаючись на чеські пластові правила, що дозволяли від 18 літ пити пиво й курити. Теж щодо одностроїв: на еміґрації (з технічних причин) не був галицький взірець точно дотриманий. Формально ж справа в СУПЕ так і не була остаточно вирішена — як саме мав виглядати однострій пластуна-еміґранта. Праця українського пласту на чужині відбувалася в несприятливих і тяжких умовах. Багато часу й енерґії забрало устійнення завдань українського пласту на чужині.

Найважнішим завданням СУПЕ була виховна та вишкільна праця, пропаґанда пластових ідей між українською молоддю й розбудовання пластової орґанізації. І не дивлячись на несприятливі обставини, в кожній з цих ділянок було досягнено значних успіхів.

В 1925 р. було на чужині всього 4 українські пластові частини, що обеднували разом 43 члени; в 1927 р. пластових частин уже було 7, а членів у них 141; а в рік засновання СУПЕ налічувалося 16 частин з 224 членами. На другому установчому зїзді СУПЕ 7 червня 1931 р. брали участь представники 12 куренів.

В 1931 р. СУПЕ обеднував: в Ржевницях сім куренів, у Празі — три й по одному — в Берні, Данціґу й Кракові та два в Парижі.

22 листопаду 1931 р. відбувся III загальний зїзд СУПЕ, на якому командантом обрано на місце Д. Козицького Евг. Вирового. Команда СУПЕ поновила звязки з державним союзом юнаків-скаутів, навязала відносини з пластовими орґанізаціями в Парижі, Ковні, Відні, Ґраці, Данціґу, Ґреноблі, Лондоні, Заґребі й в інших містах, і то як з тамошніми українськими, так і з чужими пластовими уладами. Пластові відділи в Парижі, Ґраці, Відні, Данціґу, Ґреноблі й Заґребі в р. р. 1930—1933 стали звичайними членами СУПЕ, так що Прага була для них централею. Дуже важне для українського пластового руху було те, що встановився і звязок з українськими пластунами на Буковині, де пластовий рух істнував напівлеґально.

Прийняття в Українському Жіночому Союзі, Прага, 1932

Прийняття в Українському Жіночому Союзі, Прага, 1932

13 березня 1932 р. команда СУПЕ орґанізувала в Праві свято 20-ліття Українського Пласту а на ньому багату виставку про «Український Пласт дома й на чужині». Серед гостей на цьому святі було багато чужинців, між ними й провідні діячі чеського пласту.

Свято мало широкий розголос в пластовому світі. Пластові свята, що їх як СУПЕ, так і окремі його члени взагалі влаштовували досить багато, мали у громадянства значний успіх. В час IV загального зїзду СУПЕ, що відбувся 27 листопаду 1932 р. СУПЕ мав 10 куренів старших пластунів, 4 юнацькі відділи, 2 гуртки новиків і 12 пластунів самітників.

В своїй діяльності в цей час СУПЕ активно спірався на орґанізацію прихильників Пласту серед старшого громадянства — т. зв. «Пластприят» , який був у Празі, Ржевницях, Мельиіку й Парижі. Великим бажанням СУПЕ було вступити до складу Міжнароднього Бюра пластунів у Лондоні, але старання в цьому напрямі не закінчилися успіхом. Пізніше (восени 1933 р.) сама Команда СУПЕ змінила на цю справу свій погляд і ніяких заходів в справі вступу до цього міжнароднього бюра не робила [і не треба їм було ані Женеви, ані НОСУ, ані піонерів, ані галіцкіх скаутав – Joanerges].

Тим часом в наслідок деяких чисто еміґраційних відносин та ідеологічних розходжень зайшло до змін і в складі самої Команди СУПЕ. Командант Е. Вировий, як також і деякі інші видатні пластові діячі, виступили зовсім з СУПЕ. 30 квітня 1933 р. на надзвичайному зїзді СУПЕ командантом обрано І. Чмолу [о!, цікава деталь з біографії «Чмоля» – Joanerges], якого на V звичайному зїзді, 28. І. 1934 p., заступив інж. Е. Кульчицький , а на VI зїзді 2 грудня 1934 р. командантом обрано проф. Р. Лісовського, який і лишався на цьому становищі аж до 1939 р.

Група українських пластунів

Група українських пластунів

В 1934 р. Український Пласт мав у Празі курс першої помочі, курс картоґрафії; в цьому ж році СУПЕ зорґанізував свій мандрівний табор. В 1935-36 р. СУПЕ обеднував 289 членів-пластунів (ок). В 1936 р. з нагоди 25-ліття чеського Союзу Юнаків-Скавтів, з яким українські пластуни від початку були в добрих відносинах, СУПЕ влаштував українську пластову виставку, що її відвідало багато людей, зокрема діячів чеських, німецьких та литовських; українські пластуни під час цього свята брали участь в таборі і в скаутському поході Прагою зі своїм прапором.

Діяльності СУПЕ майже від початку його засновання допомагали товариства приятелів пласту («Пластприят»), що складалися з старшого громадянства. Завданням Пластприяту було «нести моральну й матеріяльну поміч істнуючим уже пластовим частинам та давати ініціятиву до засновання нових частин». Організації Пластприяту працювали з деякими перервами. Найбільшу діяльність виявили товариства в Празі та Ржевницях. Товариства Пластприяту допомагали команді СУПЕ при орґанізації видання періодичного орґану «Пластові Вісти», як рівнож і при здійсненні інших завдань СУПЕ: Пластприят допомагав посилати пластову молодь до літніх таборів, лісових шкіл і т. п.; при влаштованні ріжних пластових свят, допомагав придбавати пластові одяги і т. д. Крім матеріяльних дотацій, Пластприят допомагав СУПЕ і доброю порадою та моральною підтримкою. Ржевницька орґанізація Пластприяту жваво розвивала виховничо-лекційну діяльність для тамошніх пластунів.

Пластову діяльність виявляла не тільки команда СУПЕ, а також і окремі члени СУПЕ — пластові курені — і то як в Чехії, так і в інших країнах. В Чехії особливо діяльними орґанізаціями українського пласту були частини в Празі й Ржевницях, — цих місцях скупчення найбільшої кількости пластунів. Менш численними були пластові частини в Берні й Братиславі, а в інших місцевостях були лише поодинокі пластуни-еміґранти (т. зв. пластуни-самітники).

Окремої уваги заслуговує вплив українських пластунів-еміґрантів на розвиток українського пласту на Закарпатті. В Празі було кільки пластових куренів. З них давнім був III курінь старших пластунів ім. О. Вахнянина, який ще в 1925 р. брав участь у державному святі, де його мистецькі покази мали великий успіх. Цей курінь в 1932 р. мав 21 чл. З його ж складу виїхало кільки пластунів до б. Юґославії, де вони заклали новий курінь «Перелетних». IV курінь старш. пластунок ім. О. Кобилянської в Празі підтримував звязки з орґанізаціями чужих пластунів, влаштовував читання рефератів з дискусіями, провадив курс ритмічної ґімнастики для старших пластунок. З цього куреня теж були членки в «Перелетних», що дуже активно працювали на зїзді в Заґребі. 10 березня 1931 р. в Празі заснувався курінь старших пластунів, який поставив своїм завданням вишкіл водних пластунів. Цей курінь працював під проводом інж. Костарева, кол. старшини українського флоту. VII курінь старших пластунів «Бурлаки» був заснований 11. XII. 1930 р. з бувших членів куренів — Рогатинського, Тернопільського, Коломийського, Дрогобицького й Львівського. Свій курінний прапор «Бурлаки» посвятили в Ржевницях 24 травня 1931 р. (кума С. Ф. Русова). Члени цього куреня працювали як в команді СУПЕ, так і інструкторами в юнацьких куренях та таборах; «Бурлаки» читали реферати, колядували в Празі і т. п. В останніх роках значну діяльність розвинув XIV курінь старш. пл. ім. І. Богуна в Празі, що повстав злиттям куреня ст. пл. ім. Вахнянина з дів. кур. ім. О. Кобилянської. В 1935 р. він мав 30 членів. Пластуни цього куреня співробітничали з празькою «Просвітою» й з українським пластом на Закарпатті. При курені ім. Б. Хмельницького в Празі був гурток новиків.

Прапор гуртка старших пластунок "Україна" в Празі

Прапор гуртка старших пластунок “Україна” в Празі

Крім цих празьких куренів, що всі входили до складу СУПЕ, окремо розвивав свою діяльність до 1937 р. активний гурток старших пластунок в Празі «Україна». Ця орґанізація повстала в 1933 р. в наслідок сецесії ґрупи діяльних членок з СУПЕ. Гурток «Україна» дбав про пропаґанду українського пласту в українській пресі й серед чужинців. Пластунки з гуртка «Україна» брали 1934 р. участь у таборі к. Ніжбору з нагоди свята 20-ліття дівочого скавтінґу в Чехії, де мали свій проґрам, та в академії з цієї ж нагоди в Празі; брали вони участь також і в 10-ти денному румунському пластовому таборі. Крім своєї чисто пластової діяльности, гурток «Україна» провадив і просвітню працю, зокрема розсилав у великій кількості українські книжки для еміґрації й на Закарпаття, куди висилав в зимі й одяг та взуття для незаможніх школярів. В звязку з «Україною» треба згадати також і про видавництво «Український Пласт», що повстало в Празі 1934 р. (про нього далі).

Група членок гуртка УСП "Україна"

Група членок гуртка УСП “Україна”

Другим більшим скупченням українського пласту на чужині аж до 1937 року були Ржевниці біля Праги. Тут було кілька юнацьких і дівочих пластових гуртків, що складалися 8 учнів (-ениць) місцевої української ґімназії і творили окремий пластовий кіш. У ржевницькому пласті в свій час багато працював К. Подільський , переважно поза СУПЕ. Він тримав тісний звязок з чеським Союзом Скавтів.

В Ржевницях працював II пл. курінь ім. Б. Хмельницького, який мав свою переплетню й робітню прапорів, а також влаштовував лекції, прогульки, ватри, свята; брав участь в пластових таборах і провідницьких курсах. Пластовий курінь ім. JI. Українки при ґімназії в Ржевницях в 1933 р. нараховував 18 членів та 15 жабенят і поділявся на 3 гуртки. Дівочий гурток «Червона Калина» в Ржевницях провадив пластовий вишкіл. В Ржевницях же був звязок новиків. Пластові орґанізації при ржевницькій ґімназії служили значною резервою для репрезентаційних підприємств СУПЕ. Пластуни ржевницької ґімназії брали участь в таборах на І словянському зїзді скаутів у Празі 1931 р. та у влаштуванні українського відділу пластової виставки на цьому зїзді. В Ржевницях та їх гористих і лісистих околицях досить часто відбувалися й ріжні пластові свята й урочистості (свято св. Юрія — пластового патрона, посвячення прапорів, свято весни і т. інш.), на які приїздили пластуни та громадянство й з Праги та інших міст. Для характеристики ржевницького пласту є показною така його ухвала з 1936р.: Вести пласт в суто-національному дусі з огляду на підготовання до активного змагання української нації за державність; тим самим відпадає всяка «індіянщина», а натомість звертається увагу на плекання рідної традиції.

В Берні на Мораві V курінь старших пластунів «Бурлаки» тримав звязок з тамошніми чеськими пластунами, співпрацював з місцевими українськими орґанізаціями, влаштовував українські національні свята, уділяв багато праці для освідомлення й виховання в національному дусі дітей тамошніх українських еміґрантів, для яких «Бурлаки» влаштовували ялинку й т. ін.

Так само і в Братиславі на Словаччині пластуни звертали велику увагу на працю серед дітей. IX курінь старш. пл. і м.П. Дорошенка в Братиславі, заснований 31 травня 1932 p., співпрацював з місцевою «Просвітою» й тамошнім хором. При братиславській філії «Просвіти» був заснований в 1933 р. пластовий гурток новичок «Котеня», який складався зпочатку з 11 дівчаток у віці від 6 до 14 років. Гурток відбував реґулярно свої сходини; праця в ньому провадилася під кермою Др. Л. Бризгунової та студ. Петрівського за допомогою місцевого «Пластприяту». Умови пластової праці були досить складні, бо з цілого гуртка тільки дві новички володіли українською мовою. З цієї причини в 1934 р. в Братиславі було зорґанізовано українську школу, до якої ходили не лише дівчатка а й хлопці. Гурток «Котеня» видавав свій журнальчик «Мяв» (вийшло 5 чисел в 1933 і 1934 p.), підготовив кільки свят і виступів.

Група дітей з гуртка "Котеня" в Братиславі

Група дітей з гуртка “Котеня” в Братиславі

Цікаві відомості про братиславських українських дітей занотовані в звязку з ялинкою 7 січня 1933 р. для новиків у Братиславі. На цій ялинці діти мали велику радість, як з проґрами так і в дарунків. «Половина дітей не вміє ані говорити по українському, все ж охоче вчилися співати українських колядок, деякі деклямували, а вже всі до одного були захоплені українським танком і зараз же самі хотіли вчитися танцювати. Проґрам свята виконували виключно діти».

При значній участи українських еміґрантів зароджувався й пластовий рух на Закарпатті. Там пластуни-еміґранти багато працювали як редактори і співробітники пластових орґанів й писали в загальній тамошній пресі про пласт (9/10 написаного це праця еміґрантів!); працювали вони також як провідники й орґанізатори пластових таборів та інструкторських курсів, пластових мандрівок, як провідники пластових відділів (особливо еміґранти-вчителі) та заклали чимало нових пластових відділів, головно по селах. Орґанізатором і провідником карпатоукраїнського пласту був проф. Остап Вахнянин (+1924 р. в Ужгороді), еміґрант з Галичини (* 25. III. 1890. в Стрию), кол. український січовий стрілець що перебув цілу воєнну кампанію в Україні; О. Вахнянин в 1919 р. обїхав з Українською Республіканською Капелою цілу середню і західню Европу, а в 1920 р. з частиною цієї Капели прибув до Ужгороду й тут учителював у ґімназії. Крім своєї педаґоґічної праці, Вахнянин орґанізував український пласт, театральні дружини, влаштовував концерти, вистави і взагалі провадив широку культурно-освітню працю. При пласті Вахнянин зорґанізував хор, перебрав редакцію української частини журналу «Пластун», перекладав оповідання Сетона, написав брошуру «Пласт» й приготовив до друку пластовий підручник «Пластовим шляхом за красою життя», виданий вже по його смерти за редакцією Вол. Комаринського.

В Берегові на Закарпатті працювали два другі видатні еміґранти — скавтм. проф. К. Заклинський і Андрій Дідик, також проф. ґімназії й бувш. український січовий стрілець. За їх ініціативою в 1921 р. повстав у Берегові при тамошній ґімназії перший український пластовий гурток, провідником якого проф. Дідик був до 1925 р. Пластову працю він пізніше провадив і в Ужгороді та в Хусті, де йому доводилося вчителювати. В Хусті проф. Дідик і помер З квітня 1931 р. Сліди його пластової праці залишилися в багатьох місцях Закарпаття.

Діячі-еміґранти багато зробили також і для розвитку пластового видавництва на Закарпатті, особливо проф. Л. Бачинський, а також К. Заклинський, В. Бірчак і інші. В проґрамах тамошніх пластових свят часто зустрічаються й деякі пєси письменника-еміґранта Сп. Черкасенка, а його «Гимн пластунів» був загально принятий в українському пласті.

Під впливом СУПЕ українська пластова орґанізація поширилася й у ріжних країнах Европи поза Чехією. Українську справу пропаґував у Данціґу [зараз м. Гданськ у Польщі – Joanerges] заснований там VI курінь ст. пластунів, що мав м. ін. лещетарську секцію. В був. Юґославії, в Загребі [зараз у Хорватії – Joanerges] працював коедукаційний пластовий гурток «Перелетні», заснований властиво в Празі в березні 1932 р. «Перелетні» згодом перетворилися в IX курінь ст. пл. СУПЕ. Вони провадили національно-пропаґандивну працю серед юґославських пластунів, влаштовували сходини, реферати, екскурсії, провадили просвітню працю, серед тамошніх українських виселенців і приготовлялися до участи в південно-словянському джемборі. Курінь «Перелетні» проістнував у Загребі 3 роки й зліквідувався в 1935 р. За цей час він багато зробив для пропаґанди української справи й українського пласту в був. Юґославії.

Найвидатнішим моментом в життю «Перелетних» була їхня участь в південно-словянському джемборі в Заґребі, де українці виступали з великим успіхом, але формально спільно з чеськими скаутами. Останнє пояснюється тим, що леґального істнування для українського пласту в був. Юґославії добитися не могли; свою працю там «Перелетні» провадили з рамени заґребської «Просвіти» і тамошньої студенської української громади.

Із заґребського куреня «Перелетних» ще в 1932 р. відлетіло два члени до Бельґії, де 30 вересня 1932 р. в Лювені був заложений XII курінь старш. пл. «1. листопаду». Ще перед тим, 16 травня 1932 р. в Ґраці повстав XI курінь старш. пл. ім. Ф. Черника. Цей курінь займався пластовим вишколом в Альпах, влаштовував сходини, реферати й т. д. XIII курінь старш. пл. «22 січня» був у Відні; там провадив курс німецької мови, школу для українських дітей, влаштовував національні свята й дбав про ширення пластової орґанізації. В Анґлії ще в 1919 р. заснувалася пластова орґанізація в українській колонії в Манчестері.

СУПЕ дбав також про утримання звязку з пластовими гніздами в Америці, хоч це з ріжних причин не завжди вдавалося. Пластові відділи в Америці були в Філадельфії, Ню-Йорку, Оттаві (Канада) та інших містах. До обеднання українського пласту в Америці не дійшло, як не дійшло й до більшого його розвитку там, хоч, ще в лютому 1932 р. зорґанізувався в Ню-Йорку 1 курінь українських пластунів і 1 курінь пластунок, а також заснувалася й пластова українська рада. Інші два пластові курені повстали в м. Йонкерс. Відділ ню-йорських пластунок приєднався як окремий український курінь до американського дівочого пласту. В Сполучених Державах Північної Америки в двадцятих роках активно працювала пластунка-еміґрантка К. Шутак-Кедровська , яка зорґанізувала там дівочий відділ і провадила в ньому пластову працю. В 1935 p. К. Кедровська зорґанізувала в Америці Пластовий Комітет, що помагав матеріяльно видавати пластові книжки в Европі та дбав про поширення їх в Сполучених Державах.

В 1932 p., за почином головно Ст. Перестюківни (пластунки з Краю [тобто з України – Joanerges]) повстала у Ню-Йорку нова українська пластова орґанізація в складі 30 дівчат і 10 хлопців, яка відбувала пластові сходини, провадила науку українознавства, брала участь в святах і т. п. Другий український пластовий відділ С. Перестюківна орґанізувала 1933 р. в Джерси Сіти коло Ню-Йорка. Цей відділ мав 30 дівчат та 20 хлопців і тримав звязок з СУПЕ. В літі 1937 р . в Скрентоні відбулося перше американське скаутське джемборі, в якому взяли участь і тамошні українські пластуни.

Про орґанізацію українського пласту в Канаді дбала «Січова орґанізація українців»; в 1933 р. почав орґанізацію пластових відділів Народний Дім в Едмонтоні.

В останніх роках перед війною жваву пластову працю провадили українці у Франції. У Парижі був VIII курінь старш. пл. і відділ юнаків ім. С. Петлюри. Ця орґанізація провадила науку українознавства, екскурсії, звязок з французькими пластунами і т. д. Український пласт у Франції обеднував молодь не старшу 15 літ. Розвивався він дуже поволі за несприятливих обставин, хоч його орґанізатори й діячі вкладали в справу багато праці й завзяття. Про розвиток пласту в останніх роках найбільше дбала спеціяльна пластова референтура при Союзі Українських Еміґрантських Організацій (СУЕО) у Франції. Пластовим референтом цього Союзу до 1939 р. був інж. С. Нечай, а після П. Йосипишин. За редакцією інж. С. Нечая референтура видавала з січня 1937 р. журнал українського пласту у Франції «Скоб», неперіодичне видання, якого появилося 4 числа (останнє друковане й з ілюстраціями). Пластова ж референтура равом з українською громадою в Шалеті зорґанізувала в 1937 р. місячний пластовий табор, в якому взяло участь 56 українських дітей з околиць Шалету, Парижу й Ліону. Був це перший український пластовий табор у Франції. Командантом його був С. С. Сірополко з Праги.

Український Пласт у Франції

Український Пласт у Франції

Пластових гуртків українських у Франції було кільки. Гурток в Ліоні був іменований «Морським пластовим гуртком молоді»; цей гурток влаштував, м. ін., 30 квітня 1938р. пластове свято українського моря, а перед тим свято української державности. Таке ж свято 1938 р. відбулося і в Шалеті. В Парижі 1938 р. засновані два пластові гуртки: хлопячий радіо-телеґрафічний пластовий гурток і дівочий пластовий гурток Червоного Хреста «Україна». Паризькі пластуни влаштували свято Крут. У Парижі ж, як і в деяких інших пластових осередках, влаштовували свято св. Юрія — патрона всього пласту.

Від 25 травня 1938 р. пластовий курінь у Парижі дістав назву ім. С. Петлюри. З дітей українських еміґрантів у Франції, що перебували в Ельзас-Лотарінґії зформовано два пластові курені — в Кнютанжі-Нільванжі і в Оден-ле-Тіші (в березні 1938 p.). При гуртку в Оден-ле-Тіші є молодші — «вовченята» і «лисички». В цьому гуртку вчили національним танцям; в інших гуртках вчили співу, гри і т. п. Для підкріплення матеріяльної бази українського пласту у Франції, тамошні пластуни заклали свою пластову касу, яку поповнювали добровільними датками.

Українські пластуни-еміґранти завжди багато дбали про навязання близьких стосунків з чужими пластунами, — в першу чергу з пластунами тої країни, в якій вони перебували. Найбагатші й найдавніші звязки в них були з пластунами чеськими. В Чехії як окремі курені, так і СУПЕ, співробітничали з місцевими пластунами — брали участь в їхніх таборах, лісових школах, святах і т. п. Виступали вони також і на словянських та світових джемборі, оскільки це звичайно представлялося для них можливим з огляду на матеріальні і формальні перешкоди (бо СУПЕ — як уже згадано—не був членом міжнароднього пластового бюра в Лондоні).

Українські пластуни і пластунки брали участь в словацьких й чеських курсах для пластових провідників (Н. Кучерявенко-Козицька 1931 р. в лісовій школі коло Пряшева, В. Яцишин того ж року в школі пластових провідників на Словаччині, тежН. Балицька, Д. Козицький, перед тим П. Зленко, К. Подільський і т. д.; а потім дехто з них брали участь як інструктори Лісової школи на Закарпатті). Таку участь українські пластуни використовували й для національно-української інформації чужинців. Члени СУПЕ брали участь також і в пластових таборах Закарпаття.

На пластовому ювілейному святі в Їчині 1932 р. взяло участь 29 українських пластунів з ріжних пластових куренів. Вони виступали в Їчині як національна українська делеґація. Українські танці й пісні пластунів викликали захоплення в численних учасників цього свята. СУПЕ брало участь і в ювілейному зїзді, що відбувся в Празі 1936 р. Українські учасники в кількості 43-ох осіб мали тоді своє шатро на зразок гуцульської хати з ґаночком і з гарною мистецькою обстановою. Вони брали участь також і в поході Прагою з своїм прапором та піснями, виступали й на сцені з національними українськими танцями; мали свою виставку про розвиток українського пласту, пластові видання й т. п. Українських пластунів та їхню виставку на цьому зїзді відвідали не тільки численні чеські гості, а також представники пласту німецького та литовського.

Ще більш важливою та успішною була участь СУПЕ в І зїзді словянських скаутів у Празі 1931 р. Українські пластуни брали тоді участь в поході, змаганнях, урочистих зборах, приняттях, виступали на стадіоні, влаштовували ватри з чужими пластунами, вітали в себе чужих гостей, самі відвідували чужі табори і т. п. На цьому джемборі українські пластуни багато зробили для національної української пропаґанди( м. інш. українська пластунка В. Статникова здобула тоді державне першенство в плаванні). Видатків СУПЕ в звязку з цією участю було біля 11.000кор.,що їх покрили з пожертв українського громадянства. Велику пропаґанду зробили й «Перелетні» на джемборі 1932 р. в Заґребі. Вони роздавали там ріжні інформаційні публікації, давали пояснення й т. п. В маніфестаційному поході містом українці йшли під своїм жовтоблакитним прапором.

На джемборі в Геделе [місто в Угорщині – Joanerges] 1933 р. СУПЕ участи не брав. Зате на цьому зїзді були досить заступлені карпато-українські пластові орґанізації й була 7-ми членна ґрупа українських пластунів з Ржевниць під проводом скавтм. К. Подільського, який перед тим брав участь також і на джемборі в Анґлії 1929 р. Останній виголосив з світового джемборі в Ґеделе й радіо-промову, а український привіт «усім братам по широкому світу» також по радіо виголосив пластун-еміґрант М. Григоріїв. В українському таборі в Ґеделе була й виставка мистецьких ручних виробів українських, провадився обмін, завязувалися знайомства і т. д. На цьому джемборі українці особливо відзначилися своїми вокально-музичними виступами.

Видання "Українського Пласту" в Празі

Видання “Українського Пласту” в Празі

Окремої уваги заслуговує видавнича діяльність українських пластунів-еміґрантів. Останні мали на чужині свої періодичні видання, видавали окремі збірники, листівки, марки, книжки й т. п. Робили це як загальні пластові орґанізації, так і спеціяльне пластове видавництво «Український Пласт». Ще в 1923 р. видавництво «Українське Слово» в Берліні випустило інформаційне пластове видання: Ол. Яремченко — Основи пластунства (з ілюстраціями й бібліографіею). Автор цієї праці й перед тим опублікував низку статей про пласт у «Волі» й «Українському Слові».

СУПЕ продовжив у Празі видання часопису українського пласту «Молоде життя », коли воно не могло виходити у Львові. В Празі вийшли ч. ч. 77—80 цього місячника (число 77-ме «Молодого життя» ціле видав власним коштом М. Бажанський) . Деяку матеріяльцу допомогу на це видання СУПЕ мав від свого добродія Як. Макогона , який помагав також і в інших пластових справах. Ще перед тим у Подебрадах виходили друковані на писальній машині «Вісти Української Пластової Команди» в Чехії (1926-1929 p. p.), видання яких продовжувалося р. 1930 і в Празі. Починаючи з р. 1930 команда СУПЕ видавала в Празі на циклостилі «Вісти СУПЕ» з багатою хронікою пластового життя й статтями ідеольоґічними. Як продовження цих Вістей, в 1934 р. виходили в Празі «Пластові Вісти».

З орґанів окремих пластових частин відомі такі: «Мяв» — неперіодичний пластовий листок гуртка новичок «Котеня» при Т-ві «Просвіта» в Братиславі, виходив на шапірографі 1933 і 1934 р. р. В Ржевницях пластуни української ґімназії видавали в 1930 р. «Пластове життя», а в 1931 р. «Пробій». Курінь старш. пл. ім. О. Вахнянина в Празі видавав у 1930 р. «Юнацький Шлях» і «Трубач». В Празі ж виходив і пластовий часопис «Таборит». Як було вгадано, пластова референтура при СУЕО у Франції видавала в Парижі неперіодичний журнал українського пласту на чужині «Скоб».

Дехто з українських пластунів-еміґрантів редаґував пластові часописи на Закарпатті, — як от проф. Заклинський «Береговський Пластун», проф. Л. Бачинський — ужгородський «Пластун» й кілька річників пластового календаря «Ватра». Крім того скавмт. Л. Бачинський випустив 1926 р. свій «Порадник пластуна», в 1928 р. свою інструкцію для орґанізації гуртків наймолодших «Вовченята і лисички», «Основи пласту», «Порадник впорядчика», «Наші пластові бібліотеки» й деякі інші закарпатські пластові видання (як «Правила доброго поведення», переклади тощо). Під редакцією ж проф. Л. Бачинського виходила в Ужгороді в 1924—1930 р. р. «Пластова Бібліотека видавництва «Ватра», яке видавало також свої пластові календарі й листівки. У жовтні 1928 р. заходом X куреня ст. пл. «Чорноморці» вийшла праця Д-ра Д. Донцова «Юнацтво і пласт». Накладом пластових видавництв Закарпаття вийшло й кілька творів пластової белетристики Сп. Черкасенка.

Пластові рубрики були також і в деяких непластових еміґраційних виданнях, нпр., у празькому «Студенському Вістникові» була в 1931 р. «Пластова Трибуна», що її редаґував М. Бажанський а видавала команда СУПЕ; в «Українських Вістях» (Едмонтон, Канада) була рубрика «Пласт», до якої давав статті Б. Л. Корчинський і т. д. Для пропаґанди на світовому джемборі в Угорщині (Ґеделе 1933 р.) була видана в Ужгороді серія пластових листівок роботи М. Григоріїва. Росповсюдження цих листівок викликало в Ужгороді нагінки з боку урядових чинників.

Пластові марки видавали в Празі й у Парижі. В Празі з нагоди 20-ліття українського пласту СУПЕ видав 1931 р. кількома виданнями ювилейну марку роботи пргф. Р. Лісовського. В Парижі 1938 р. пластова референтура СУПЕ видала свої пластові марки роботи арт.-мал. О. Савченка-Більського.

В 1934 р. в Празі заснувалося під головуванням Н. Козицької пластове видавниче товариство «Український Пласт». Не дивлячись на брак фондів, воно видало кільки книжечок (скавмт. Д. Козицький — «Пластовий впоряд», «Як таборувати» і Л. Бачинського — «Сліди») й серію листівок роботи М. Григоріїва та проф. В. Масютина. В 1935 р. це Видавництво впорядило в Празі виставку українських пластових видань й випустило з цієї нагоди бібліоґрафічний показчик української пластової літератури, що його склав скавтм. Д. Козицький під редакцією П. Зленка. […]

Джерело:

  • Наріжний С. Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Частина І / Студії Музею визвольної боротьби України. Том І. – Прага, 1942. Стиль та орфографія автора збережені.
  • жж-спільнота Історія Пласту


3 Responses to Нарис з історії Пласту в середовищі українських емігрантів (1920-30-ті рр.)

  1. Ольга сказав:

    Ви б ото помилки повиправляли… У Наріжного під фото написано: Івантишин, набрано: Іванишин. І ще: примітки в прямокутних дужках всі Іванові, чи є ще Наріжного?

    • Усі коментарі у квадратних дужках – Іванові, я там вказав – підготовка тексту

      • Ольга сказав:

        Нє, я вже полізла в Наріжного — це його примітка: [В Тарнові інструктором пластових орґанізацій був Евг. Лоханько, що пластував ще з Києва (+ 28. IX. 1923 р. в Подєбрадах).] (с. 278). Бо я щось цього Лоханька проґавила.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *