Село-Пласт на Закарпатті, 1920-1930-ті роки

Пласт на Закарпатті в минулому і сьогодні

Автор: Михайло Шваб, пластун-сеньйор, м. Ужгород

З розвалом Австро-Угорської імперії починається новий період в історії Закарпаття. Створюється в центрі Європи нова держава, до складу якої Закарпаття входить під назвою Підкарпатська Русь. Припиняється злочинна асиміляційна політика і починається поступове культурне піднесення та національно-політичне усвідомлення українців. Важливим осередком цієї праці в 20-ті роки була “Просвіта” з її мережею читалень, музично-драматичних гуртків, які проводили різні навчальні, культосвітні, роз’яснювальні громадсько-політичні заходи.

Поряд із “Просвітою”, починаючи з 1921 року, засновуються перші осередки українського Пласту в окружних центрах краю. Це при Берегівській, Хустській, Ужгородській гімназіях, при Мукачівській торговельній академії, Ужгородській півчо-учительській семінарії, а також при горожанських школах у Сваляві, Виноградові, Великому Бичкові, Перечині, Тячеві й Рахові.

Протягом 20-х років у названих містах та селищах започаткували пластовий рух галицькі професори, котрі, крім своїх знань і досвіду, принесли до нас багато пізнавальної, наукової та красної літератури. Серед них найбільше проявили себе Андрій Дідик, Остап Вахнянин, Леонід Бачинський, Володимир Комаринський.

Перші кроки Пласту на Закарпатті були важкими, бо мало було фахових провідників, бракувало пластової літератури, не було старшої молоді, яка знала б пластову справу. Організаторами та наставниками Пласту керувала ідейність та любов до пластування.

Гурток пластунів, 1930-ті. З архіву пл.сен. Василя Белея

Гурток пластунів, 1930-ті. З архіву пл.сен. Василя Белея

“З часом зростали ряди Пласту, провідники набували досвід, сходини, пластові табори надавали багато практики та піднесли пластовий дух”, – так писав, звітуючи про свою роботу, проф. Леонід Бачинський у 1926 pоці.

Завдяки тому, що в містах з’явилися вже вишколені провідники, Пласт переходить і в села Закарпаття. Перший курінь селянських юнаків зорганізував 1929 року у Великих Лучках учитель Дмитро Остапчук.

Цікавим свідченням цієї події є майже протокольна інформація “Село-Пласт” у журналі “Пласт” 1929 року, число 3.

“Дня 24 березня 1929 р. о 2 годині пополудні зійшлося в руській державній народній школі у Великих Лучках понад 250 старших хлопців на перші основуючі сходини «Село-Пласту». Сходини створив державний учитель Дмитро Остапчук і коротко об’яснив ціль та значення Пласту. Потім приступлено до впису членів. У «Село-Пласт» вписалося на перших сходинах 120 свідомих хлопців у віці 15-30 років. З-поміж них вибрано сотенну управу (команду), а сотню названо іменем князя Федора Корятовича. Сотенна управа: Дмитро Сідун – сотник, Василь Балог – прокуратор, Михайло Возницький – писар, Дмитро Драга – скарбник, Іван Лізак – провідник, Іван Возницький – домівкар.” Описана тут і структура сотні. Сотню поділено на чотири відділи:

1 і 2 відділ – піший;
3 – кінний (сільська їзда);
4 – відділ – протипожежна сторожа (гасильна дружина). Кожним відділом керує четар (названо керівників).

Кожен відділ поділено на гуртки, котрими керують провідники (або інакше – десятники). До кожного гуртка зараховано по 10 пластунів. Крім того, вибрано ще трубача і хорунжого.

За вступ до “Села-Пласту” потрібно було внести по 2 коруни, а місячні внески постановлено сплачувати завжди точно кожного місяця по 1 коруні.

У кінці постановлено, що всі пластуни мають сходитися 2 рази в тиждень. А саме: один раз в тижні мають прийти до школи увечері, де учитель Дмитро Остапчук та вчитель Іван Гевкан будуть читати лекції та звіти (інформації) про пластові знання та закони, потрібні кожному до першого пластового іспиту. Другий раз в тижні мають всі сходитися щонеділі на пластові вправи “СКОБ”.

Того самого року учні Торговельної академії в Мукачеві заклали гурток “Село-пласту” у Підгороді, Кольчині та інших селах.

Велику допомогу в залученні селянської молоді в Пласт надав Юрій Шерегій-Грім, який заснував кілька куренів “Село-Пласту” на Хустщині та Рахівщині протягом 1931-32 років. У сільському пластовому русі багато зробив також і визначний пластовий працівник Микола Вайда, зокрема на Виноградівщині: в селі Велика Копаня в ці 30-і роки було заложено також “Село-Пласт”.

Систематична організація селянської молоді в Пласті розпочалася 1937 року. На Тячівщині значну роботу в пластовому русі проводили курінний Василь Маркусь та кошовий “Село-Пласту” у Буштині, заслужений пластун Михайло Орос. Вони по селах вчили селян грамоти, видавали свої літографовані часописи, організовували національні свята, з’їзди, готували вистави, концерти тощо.

Пластовий табір в с. Солочин, 1934

Пластовий табір в с. Солочин, 1934

На Ужгородщині “Село-Пласт” започатковували учні гімназії, учительської семінарії, серед яких найбільш діяльними були Іван Курлюк з Дравець, Михайло Пуглик з Невицького та інші.

На Мукачівщині з часом набував усе ширшого розвитку пластовий рух у селах, завдяки наполегливій праці пластунів і пластунок Торговельної академії. У Великих Лучках Пласт перекинувся і в Горожанську школу. Кожної неділі в гуртки пішки або на велосипедах приходили студенти академії і проводили цікаві вишколи з молодими пластунами в приміщеннях школи, а також на природі. Слід згадати найактивніших організаторів та трударів на ниві “Село-Пласту“, академістів: Ганну Гав’юк, Галину Роман, Ганну Божук, Ганну Сірко, Івана Дуласа, Дмитра та Юрія Бандусяків, Михайла Ґабовду, Андрія Янца, Дмитра Цугирку, Андрія Бору, Василя Волічека, Федора Савчура, Івана Романця та інших.

Найкращі спогади залишилися в колишніх пластунів Великих Лучок про вчителів, які багато свого вільного часу, енергії віддали праці з молоддю. Це Федір Повхан, Андрій Бакош, Михайло Пуглик, Василь Джумурат, Петро Янута.

Запам’яталися пластові табори на Чернечій горі, в Кальнику, Страбичові, а особливо Всепросвітянський з’їзд 17 жовтня 1937 р. в Ужгороді, в якому брали участь пластуни міст і сіл усього Закарпаття.

Джерело:

*

3 Responses to Село-Пласт на Закарпатті, 1920-1930-ті роки

  1. Ольга сказав:

    Питання:
    Ти щось знаєш про долю цих людей?
    Сотенна управа: Дмитро Сідун – сотник, Василь Балог – прокуратор, Михайло Возницький – писар, Дмитро Драга – скарбник, Іван Лізак – провідник, Іван Возницький – домівкар.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *