Пластова ощадність

Пластова ощадність

Публікується в рамках популяризації “економічного пластування” та сервісу пластових блогів “МИ“.

Уривок з книги “Життя в Пласті”, д-р. О. Тисовський

Пластовий Закон. Т.4. Пластун ощадний

Без потреби і користи не витрачає ні гроша, ні часу, ні енергії, а що йому залишиться, зберігає на таку хвилину, коли буде потрібно.

Дуже важлива справа бути свідомим вартости грошей, розуміти потребу ощадного ій розумного витрачання їх. Це ж бо не якийсь без труде найдений кусень металю чи аркуш надрукованого паперу.

У цій блискучій монеті чи чепурному банкноті міститься – немов заворожений – важкий труд і частинка життя якоїсь людини. Може це праця і зужитий час Твій власний, може, Твоїх батьків, може, когось іншого. Але хоч би чия це праця була, нам треба завжди про неї пам”ятати і, витрачаючи гроші, про неї подумати. Кожна корисна людина працює, щоб жити і радіти життям. У цілій природі лише праця дає право до життя. Приглянься до ластівки – скільки вона налітається, поки зловить поживу для себе й своїх дітей. Це літання для неї не забава, а тяжка праця. Не зможе вона літати – згине сама, згинуть її діти. Праця – це життя, життя – це праця. Лише так і жили давніше люди: що з трудом уловив чи назбирав, те і з”їв, а не зміг ловити чи збирати – то гинув з голоду. Тверде було колись життя.

Зразок рекламної продукції фірми Романа Шухевича "ФАМА"

Зразок рекламної продукції фірми Романа Шухевича “ФАМА”

З часом люди придумали міняти свою працю або працею добутий продукт на гроші. За них знов могли дістати працю інших або все те, що інші працею здобули й мали більше, ніж зужитковували самі… Кожний, хто працює, міняє за допомогою грошей свою працю на все те, чого потребує для життя. Можемо сказати, що праця перетворюється на гроші або на щось інше – вартісне і тривале. Ось дім – це сконденсована праця багатьох робітників, що одержали за це гроші, щоб змогти за це жити. Гроші запрацьовані й складені в касі – це теж сконденсована праця. У цій формі звемо її капіталом. Вони – це чиясь праця, чиясь власність, чиєсь майно. Працею коня можна тягнути віз, капіталом можна зрушувати гори, цілком дослівно…

Як правило капітал у руках однієї людини – це вислід праці багатьох людей, без яких того капіталу не було б. Одна людина може, має право тим капіталом орудувати, значить – вкладати свою працю на те, щоб творити ті корисні діла, яких людина-одиниця своєю працею творити не в силі. Хто так орудує капіталом, той здобуває великі заслуги. Хто ж розтрачає капітал для своєї приємности і без користи його розкидає, той, не зважаючи на те, як цей капітал опинився в його руках, – робить злочин: краде чужу працю…

З таким розумінням вартости грошей в`яжеться і потреба ощадности. Щадити – значить свідомо зберігати здобутий капітал для того, щоб його в справжній потребі розумно і доцільно використати.

Щоб щадити, треба вміти заробити. Хто дістає гроші даром, той звичайно не вміє оцінити грошей, не вміє найти міри, коли їх витрачує, і не вміє обчислити своїх прибутків. Коли мої чи Твої батьки такі заможні, що не потребуємо заробляти на прожиток, то саме для самовиховання у Пласті мусимо подбати про нагоду, щоб заробити. Можемо навіть улаштувати це таким способом, що виконаємо дома потрібне діло, за яке треба б заплатити, наприклад: направити попсований дзвінок, зміцнити забезпечення струму, залатати дірявий бляшаний горщик. Само собою, такі роботи вимагають умілости і вправности. Аджеж від чого пластун пластуном?

Зразок рекламної продукції фірми Романа Шухевича "ФАМА"

Зразок рекламної продукції фірми Романа Шухевича “ФАМА”

Не слід думати, що вимога проби вже виконана, коли ми заробили й заощадили тільки те, що в вимозі назначено як найменшу суму. Змістом цієї вимоги є розуміння і здійснювання ощадності. Мусимо заробляти стільки грошей, щоб купити на них добрі книжки, час від часу зробити собі якусь приємність тощо, а як ощадність відкладати лише те, що ми мали б видати на зайві речі (як то буває в інших – на пиво, горілку, цигарки, надмір солодощів тощо). Та ще пам`ятаймо, що ощадність – це не лише добре господарювання заробітком, але й розумне та обережне користування речами, що їх куплено.

Зужита річ – це начебто виданий гріш. Як можна без потреби видавати гроші, так можна й без потреби зуживати речі, які набуто за гроші. Отже пластун дбає, щоб не зуживати швидше й більше речей ніж потрібно. Як гроші в ощадній касі, так і одяг, білизна, посуд, тощо мають бути чисті, їх треба дбайливо переховувати, забезпечувати від пороху, світла, шкідників до часу, коли доведеться ними користуватися. Таким способом пластун заощаджує багато грошей, бо довго їх використовує. Ощадність теж треба поширити на громадське добро. Кожне громадське спорудження теж коштує гроші, що їх платять, як податки, наші батьки, родичі, знайомі, всі громадяни. Знищенні спорудження треба направляти й за них платити гроші, за які можна б щось нове придбати, поліпшити, прикрасити.

Але не попадаймо у другу крайність: не будьмо скупими. На те, шо справді потрібне, що корисне, де треба негайно допомогти, де, як кажуть, “подвійно дає той, хто скоро дає”, пластун дає гроші. Він не боїться, що сам опиниться у грошовому клопоті. Пластун радо дає річ, без якої може у близькому ммайбутньому або загалом обійтися, а з якої може хтось інший добре користати. “Добре користати” – це значить, що ця річ не є така знищена чи зіпсована, що нікому не пригодиться.

Олександр Тисовський. “Життя в Пласті”. Четверте видання. Торонто, 1997 – с. 460-464

Джерело:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *