Наша пластова література

Обкладинка книги О. Тисовського "Життя в Пласті"

Б[огдан] О[кпиш]

На останній сторінці 1-2 числа «Мол.Ж.», за цей рік, поміщено п.н. «Фахова пластова бібліографія україн. мовою. (Зіставив О. Яремченко, Берлін). дещо неповно… спис пластових видавництв і публікацій про Пласт. Коли поглянемо на це і блище над тим призадумаємося, то стане нам перед очима цей сумний факт, що пластової літератури в нас дуже мало, прямо зникаємо мало в порівнанню з нечислимими пластовими видавництвами инших народів.

Коли переглянемо пр. численні прегарно видані часописи англійських чи американських скавт. організацій з пребагатим, ріжнородним і займавим змістом, з гарними ілюстраціями, то сором стає нам, що ми під цим оглядом такі вбогі. Не говорю вже про книжки і прочі публикації – з тих можнаби зладити цілі катальоги. От перегляньмо хочби лише доступні нам німецькі і польські видання, а побачимо, що в порівнанню з ними, в нас на цьому полі зроблено дуже мало.

Серед безчисленних трудів, серед організаційної праці над внутрішнім устроєм нашого Пласту, який є все здатний (при найменше так було дотепер!) на свої сили, призабуто навіть подумати о так важній річи, якою для Пласту являється пластова література, чи то фахова, научна, чи легка – белетристична.

Також невідрадні фінансові відносини, в яких ми тепер животіємо, не позволяють нам на разі подумати про видавничу акцію на більшу скалю. Видаємо серед тих відносин місячник «Молоде Життя», та другий перед. 5 місяцями «Український Пласт». Серед яких відносин приходиться їх видавати, знають хиба лише їх редакції й адміністрації.

Даремно кличеться невпинно, що обовязком пластуна і пластунки є, набуття того часопису, вернути бодай в части виложені суми на його видання, а своїми дописами збогачувати його зміст, так, щоби пласт. часописи стали дійсно речниками пластової молоді, частинний успіх осягнемо щойно приказом ухвалою ВПл.Рада і поодиноких Полк.Кмд. – Друга, не менше важна проява: дотепер не бачимо в пл. часописах як прим. в «Мол. Життю» майже цілих дописів наших Старших Пластунок, хоч знаємо, що талан і час в них до того є (чого докази дають на инших ділянках громадського життя), а невиконування цего дрібного обовязку (може тому, що це для Пласту!?) дасться хиба пояснити… оспалістю! Також цікаво, що всеж таки, перших два-три числа «М.Ж.» тішилися співпрацею пластунок і щойно опісля все урвалося. Невже цей соломяний запал має все бути нашою поганою прикметою?

Найбільше видання ВПлРади – це «Життя в Пласті» Д-ра О.Тисовського, підручник, після якого ведеться праця в Уладі, який одначе з бігом часу і з розвоєм Пласту виявляє чим раз більше браків. Слідби їх в новому виданню усунути згл. доповнити, а до браків, які найбільше відчувається, належить відсутність ілюстрацій.

Брошурка «Пласт» цьогож автора (накладом «Вістий з Запорожжа») видана перед війною дальше «Як закладати пластові дружини» П.Франка (видання Тов-а Франко-син і С-ка), «Пластова пригода», цьогож, та може одна-дві брошурки – це майже все!

Окремо належалоби збільшити публіцистику про Пласт в наших щоденних часописах та журналах. В тому случаю повинні піти нам на руку редакції часописів і журналів, що безсумніву здають собі справу з цього, яку вагу має Пласт для української суспільності.

Коли приглянемося з фінансового боку чужим пластовим видавництвам, то побачимо, що їх фінансову сторону, себто наклад, покривають часто зівсім чужі книгарні чи видавництва. І тут належалоби призадуматися нам, чи не вступити і нам на цей шлях і увійти в порозуміння з нашими видавництвами.

А наразі слідби робити те, що являється най можливіщим до виконання, тут хотівби я звернути увагу товаришів (-ок) на частинне бодай зарадження лихові. Знаємо, що видавати тепер друком книжку, хочаби найменшу, потягає за собою кошти в цифрах з безконечною скількістю зер на кінці. Але чи то конечно мусить бути все надруковане? Чи не можна при бракови середників в нас ладити так само добрі видання при помочи цикльостилю і гектографу? От так видано аж ніші предмети викладані на торічному інструкторському курсі для льв. Коша (припис про пласт. однострій; пласт. закони; ведення пласт. книг; сигналізація; праця в гуртку) так видавалося і видається пласт. гурткові часописи («Пл.Стежа»), пласт. гумористичні часописи («Віник», «Пес»), пласт. друки, звітові листки, формулярні свідоцтва, сигнали на трубку, прикази і пр. Отже праця в тому напрямі почата, а задаччю поодиноких товаришів (-ок) та пласт. гуртків і частин продовжити діло далі.

В головних зарисах розкажу про це.

Найліпша до друку являється літоґрафія, (дотепер в нас не вживана). При помочи літоґрафії можна видавати навіть більші брошури в більшій кількости примірників, з читким, навіть ріжнокрасковим, письмом. Також ілюстрації одно і многокраскові виходять з літографічного каменя виразно і гарно. Цікавих відсилаю до бібл. В.Пл.Ради, де є кілька чисел польс. Часопису видав. заходом гарцер. Гуртка «Яструб» в Кельцах п.п. : «Slad». – Письмо може бути машинове (машина до писання зі спеціяльною тасьмою) або ручне (літогр. атрамент). Готовий скрипт відбивається на т. зн. Літографічній плиті (камені), або можна готовий манускрипт дати відбити до спеціяльних заведень.

Літографічний камінь можна набути, про що, як і про все проче, може поінформувати котрий небудь фаховець або хтонебудь блище обізнаний.

Другим таким середником є цикльостиль, машиновий або ручний. Полягає на тому, що на спеціяльному т. зв. восковому папері пишеться машиною до писання. Можна також писати ручно на восковому папері спеціяльним рильцем, при якого помочи можна робити також і ілюстрації. Готовий восковик закладається у спеціяльний апарат до відбивання і рукою або машиною перебивається на папір. Успіх залежить головно від доброго восковика. На який не треба жаліти грошей. З воском належить обходитися обережно, бо він крихкий і м’який, отже вразливий на найменше ушкодження.

Колльографія. Догідність полягає на тому, що всі відбитки, яких можна одержати до 200 примірників, є однаково виразні, а письмо нагадує друк. – Звичайним аніліновим атраментом пишемо на восковому папері (не ідентичний з вище наведеним!), а опісля відбиваємо не металевій гектографічній плиті. По легкому зволоченню плити, потягаємо її за кождим разом т. зв. Друкарським чорнилом (до набуття в більших складах паперу). Чорнило має ту прикмету, що прилягає лише в місцях, покритих аніліновим атраментом. По хвилині, коли чорнило трохи підсохне, прикладаємо чистий папір і при помочи легкого посушення рукою, краще при помочи відповідного валочка, дістаємо читкі і гарні відбитки.

Найпримітивнішим апаратом до відбивання є шапіроґраф (шарольоґраф) і гектограф. – На білому доброму папері пишеться ручно (спеціяльне гектографічне чорнило, також і краскове або машинове (окрема стяжка), опісля відбивається на спеціальній масі, з якої відтак знимаються копії (60-90) приміром. Цей спосіб є найбільше знакомий нашим пластунам. Цікаво, що пластунки остали і під цим оглядом позаду, бо не стараються навіть щось подібного спробувати.

Подаю цих кілька інформацій для заохочення товаришів до введення цьої штуки як важної галузі діяльности поодиноких пласт. гуртків (в майбутньому вільних, фахових гуртків). Під вмілим проводом праця напевно увінчається успіхом, де наша Пластова література побільшиться, як не нашими власними оригінальними творами, то бодай перекладами. Коли зважимо, що такі видавництва ще й добре оплачуються цему, хто знає вміло і раціонально господарити, то можна мріяти, що в недалекій будучині инші пластуни матимуть на взір англійських свою власну друкарську машину, на якій друкуватиметься не лише часописи, але і всю потрібну фахову і белетристичну пластову літературу.

Тож нумо до праці! Не зражуватися початковими невдачами, а сміло йти вперід до наміченої мети!

Молоде життя. – вересень-жовтень 1923. – Ч. 5-6. – С. 35-37.

*

Публікація у рамках співпраці з

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *