Курінь старших пластунів “Самітні рисі”

Курінь ім. Ф. Корятовича, Закарпаття

Курінь старших пластунів «Самітні Рисі» має свій початок у 1927 р., коли пластун Осип Вовк зорганізував з учнів IV. кл. народньої школи у Хусті гурток Вовченят, який прибрав собі назву — «Рисі».

Між членами гуртка «Рисів» бачимо: Олександра Блистова, Романа Балицького, Степана Грушу, Михайла Лиса, Степана Папа та інших. Всі вони вступили до хустської гімназії і там створили свій гурток «Рисів» при курені ім. Теодора Коря-товича. У гімназії до них долучилися ще Дмитро Крикун, Іван Гайович, Іван Кость і ще кількох пластунів. Гуртковим «Рисів» при гімназії був Богдан Рубинович-Беркут.

1931 р. гурток «Рисів» зорганізував свій мандрівний табор, що потривав два тижні. З Хусту гурток удався до Драгова на квасну воду, звідтам на полонину Менчул і через Перехрестя на Брустури. З Брустур пластуни мандрували через Колочаву до Синевіра, заки не дісталися до гірського озера Озірню, над Синевир-Поляною. Тут вони затрималися цілий тиждень, а відтак вернулися до Хусту. Ця мандрівка витворила між членами гуртка братнього духа. Від тоді вони щороку виходили бодай на кілька днів на мандрівку чи до пластових таборів.

По скінченні гімназії 1936 р., Степан Пап-Пугач, тоді Кошовий хустських куренів, скликав членів гуртка і вони створили курінь старших пластунів «Самітні Рисі», задержуючи своє первісне ім’я «Рисів» Членами куреня «Салітніх Рисів» були: Богдан Рубинович-Беркут. Роман Балицький-Карась, Олександер Блистів-Гайдамака, Михайло Лис, Михайло Теґза, Іван Рак, Дмитро Крикун, Іван Галас і згаданий уже Степан Пап-Пугач. Курінним був вибраний Степан Пап-Пугач.

Василь Теґза, член куреня "Самітні Рисі"

Василь Теґза, член куреня “Самітні Рисі”

Курінь «Самітніх Рисів» намітив собі такий план праці:

1. Зібрати у свої ряди чим більше старших пластунів з цілого Закарпаття.
2. Потримати сходини два рази на рік, з того один раз літом у своїм мандрівнім таборі або в однім зі сталих пластових таборів.
3. Відновити видавання пластового часопису друком.
4. Постаратися про пластові підручники.
5. Проводити інструкторськими таборами.
6. Поширити Пласт по селах між: селянську і ремісничу молодь.

Члени куреня виконали з великим успіхом свої завдання. 1938 р. вони зорганізували і вели перший табор Вовченят та першу українську самостійну Лісову Школу, в якій викладали; Гайдамака, Пугач, Лис і Беркут.

Вони відновили пластовий часопис, що появився у вересні 1938 р. під назвою: «Молоде Життя.» Вони видали два підручники, а саме: «Ведення Гуртка» з під пера Степана Пугача та «Пластовий впоряд і руханка», що його уложив Михайло Лис. Два дальші підручники: «Пластовий співаник» і «Фізичне виховання у Пласті», були готові до друку, але із-за політичних змін уже не могли появитися. Вони пустили в рух організацію Село-Пласту і зорганізували старших пластунів у Королеві, Буштині і Хусті.

Тим-то курінь «Самітніх Рисів» вписався золотими буквами до історії Пласту на Закарпатті, що її збагрили своєю кров’ю на Краснім Полі такі його члени: Іван Кость, Іван Рак, Михайло Теґза, Іван Галас і Олександер Блистів.

Джерело: Пластовий Альманах

*

0 Responses to Курінь старших пластунів “Самітні рисі”

  1. […] що відтак перетворився на курінь старших пластунів «Самітні Рисі», які були гордістю закарпатського […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *