Книгозбірня пластуна – З нагоди 19 Форуму видавців

Г-да. [Галайда — Богдан Кравців]

Книгозбірня пластуна

Дім, в якому немає книжок,
подібний тому, хто не має душі!..
Марк Туллій Цицерон

У нас не люблять, не читають книжки. По наших домах нема для неї місця. У нас, одним словом, нема культу книжки! – ось що ви вчуєте на кождому кроці від тих, які, за нашим знаним критиком С.Єфремовим, думають: «що завоювати будучність поможе нам книжка, і тільки книжка!».

У нас нема того всього!… А чому – скажу! Тому, що вам, мої товариші та товаришки, ще як дітям не дали книжки в руки, не розбудили інтересу для неї. Тому, що ви самі, дбаючи нині про всякі розривки (деколи й налоги!), як спорт, збирання поштових значків, танки, стяжки і т.и., або навіть про цукерки та шоколадки, не думаєте ніколи про куплення книжки, про свою власну книгозбірню!…

Богато з вас не читає, не любить читати!… А коли навіть читає, – то обовязково не свою власну книжку! Пощо купувати книжку, коли можна позичити, на ній спати, їсти, писати, рисувати – знищити, а при нагоді, не віддати!… І дуже я сумніваюся, чи поправилися під тим оглядом ті, що стали пластунами!..

І тому хочу сказати про святиню книжки не так погорджуваної вами, як байдужої вам. Може мої слова примусять бодай вас призадуматися над сим.

Та святиня – книгозбірня, чи пак по чужому – бібліотека.

Ту святиню кождий з вас може урядити собі в своїй кімнатці, чи хаті!

Десь в кутику – дві, три полички, або шафка, на поличках рядком порядно оправлені, колиж ні, бодай огорнуті в папір, обов’язково скатальоговані книжки, дібрані після вашого смаку та віку.

В книгозбірні пластуна повинні перш всього находитися: 1. Книжки з обсягу українознавства, значить: література, історія та географія України; 2. класики рідного та чужого письменства; 3. лєксикони, словарі тих мов, які знаєте; 4. підручники з царини загальних наук (потрібні до т. зв. «загального образовання»); 5. фахові книжки з тої области знання, яка вам найбільше по серцю; 6. мистецькі книги; 7. фахова пластова література як своя, так і чужа; 8. описи подорожий та цікавих пригод (як Карла Мая, Жіля Верного, Джека Льондона та инших).

Памятайте тільки, щоби на тих поличках, побіч творів красного письменства, побіч хосенних книжок тої науки чи знання, яке найбільше любите, – (колиж ви молодші, то побіч гарних творів діточої літератури), не стояли ніколи ніякі «ярмаркові» видання, ніякі «Шерльоки Гольмеси» та ніякі перестарілі, страховинні романи, які обовязково находяться по домах ваших дідів, а й навіть батьків. Для них не може бути місця у вашій книгозбірні.

А дальше мусите вважати, щоби до вашої святині ніхто непокликаний не вступав, а значить, щоби не рухала книжок нерозумна дитина, щоби ніхто з брудними руками (а перше всього і ви самі!) не ставав їх читати. До кого не маєте довіря, хто раз надужив його, тому книжок не давати.

Спитаєте певне, звідки взяти грошей?… Книжки не дужето дорогі! Способів заробітку багато, впрочім одложіть зі своїх щоденних видатків (я певний, що вони є!) пяту чи десяту частину, а за місяць, може навіть і за тиждень купите гарну книжку. Тим більше, що книжка, коли ви її шануєте, зостане вам по вік неоціненним капіталом, а для будучого покоління любим спадком.

Колиж ви дійсно вбогі, так можете як пластуни цілим гуртком заложити собі свою гурткову книгозбірню. Вонаб містилася в гуртку. Домівці, або хаті одного з ваших товаришів, деб ви сходилися почитати чи позичити книжку.
Спитатиби хтось: пощо і як читати?…

Читати книжку треба «для самої роскоші читання, пізнання, вглублення в зміст, черпання знання»[1]. Або коротше: метою читання може бути: 1. придбання знання; 2. приємність; 3. критика. А наймолодшим метою читання може бути: 1. розвинення уяви; 2. хосенна розривка; 3. зацікавлення взагалі друкованим словом.

А тепер: як читати? 1. читати поволи основно й уважно; 2. спинятися над прочитаним (в тяжших книжках над прочит. уступами, в лекших над цілостю); 3. односитися критично до думок автора; 4. читати з одушевленням; 5. читати книжку не менше двох разів; 6. читати із зацікавленням; 7. робити нотатки?). (З наукових книжок виписувати те, що може придатися, або короткий огляд, з белєтристики цитати та короткі змісти, з поезії красші вірші!).

Не можна ніяк читати після обіду! А чи читати голосно чи тихо, – мусите зробити досвід, що ліпше для вас.

Покищо подаю тих кілька заміток. Вони надаються може для трохи старших пластунів. Але коли бодай ті зрозуміють вагу справи (чого не можемо вимагати від наймолодших!) і зрозумінням вкорінять в свої душі почитання книжки, тоді ми певні, що культ книжки пошириться між нашою молодю, од наймолодшого до найстаршого.

До справи книжки ми ще повернемо нераз. В нас не можна обмежитися раз сказаним, – в наші голови якусь думку треба попросту вбивати, хочби й безнастанним пригадуванням.

Молоде Життя. – 1924. – Ч. 1-2. – С. 4-5.

[1] Гл. Іван Калинович: Тайня і святиня книги, Книжка ч.4-7 Станиславів 1922. (До речі: Журнал «Книжка», який в нас майже одиноким сього рода, повинен знайтися в кождому полку, а навіть кождого заможнішого пластуна (-ки). Адр.: Видавництво «Бистриця», Станіславів, вул. Липова, 76).

Матеріал підготувала ст.пл. Ольга Свідзинська

Джерело: ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 34, фото – ст.пл. Олексій Оніщук, ОЗО

*

8 Responses to Книгозбірня пластуна – З нагоди 19 Форуму видавців

  1. Ольга сказав:

    Андрію, а Ти фотки не підписав 🙁

  2. Ольга сказав:

    Без підписів зовсім незрозуміло, до чого там ці звіти…

  3. завтра ввечері все додам і все допишу)

  4. […] Послуговувався псевдами “Самітній Олень”, “Галайда“, “Поет диких скель”, “Граф на […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *