Олександр Тисовський: Звідки взяв ся Пласт?

Історичний пластовий блог “100 кроків” публікує працю д-ра Олександра Тисовського “Звідки взяв ся Пласт?”. Джерело: ЦДІАЛ, ф. 404 (О. Тисовський), спр. 104, арк. 1-15.

Частина 2

Кілька слів поясненя, що таке і відки взяв ся пласт. Я міг би зачати (викреслено). Ті загальні уваги міг би я, як воно звичайно робиться, зачати від непривітно сухого висказу, що пласт або по-анґлійськи “scouting”, се нова система вихованя молодежи, оперта на забавах, руханці та спортах, яку ввела у себе перше Анґлія, а за нею кілька инших країв. Однак ті буцім строго науково висказані слова в дійсности нічого не говорять, а сам їх байдужний тон вказує на те, що їх зміст просто фальшивий. У правдиво великі ідеї треба вдуматись, треба зрозуміти їх дійсну вартість і сю вартість висказати словами, а не подавати зверхньої форми, наче б она сама була змістом ідеї.

Ось і те, чим фальшуєсь многі прегарно подумані ідеї, чим дає ся многим людям причину і право під таку поверхову дефініцію підтягати ріжні змісти залежно від потреби, користи, вигоди і т.п. обставин, які з первинною ідеєю в нічим не згідні. Горе ідеї, коли єї так зачнуть “прикладати” до ріжних місцевих обставин! – ті місцеві обставини з кожної найгарнішої ідеї зроблять карикатуру, яка замісць помагати людству йти вперед нераз заверне сотки та тисячі людей далеко назад від тої границі культури, до якої з трудом удало ся дійти.

Для того се не раз велике ризико кидати якусь гарну ідею, ще й від чужих людий перейняту, на “неурожайний глей”, в якім вона, як ся благородна ростина, викинена на непригожу почву, буде мусила в тяжкій боротьбі о єствованє тратити свою силу і красу, свою шляхотність, щоб врешті “здичіти”. Воно природній порядок, але хто ж нині годен або охотний узнати себе за “неурожайний глей” для великих, гарних ідей, хто ж нині так великодушний, щоб волів полишити ідею, що є власністю й добром всего людства, єї велич і красу аж до часу, коли й він зуміє єї приняти такою, якою вона є у дійсності, а не тортуровати єї, не “приноровляти” єї до свого ще тісного, ограниченого єства.

Хто мав нагоду пізнати провідну ідею скавтінґу та зрозумів єї суть, сего напевно такий вступ коли не обурить, то принайменше здивує. Справді: з таким утаєним песимізмом брати ся розказувати про скавтінґ се просто льогічний абсурд або може радше доказ, що сей, хто таке пише, скавтінґу не розуміє. Так зле воно ще не є, а лиш на отсе хочу звернути увагу, що у нас многі, а певно що й всі розуміють скавтінґ після поданої мною з початку дефініції, для того ся льогічна внутрішна неможливість мого наміру не вдарить їх в очі, не здивує. Згадана дефініція й їм самим не перешкоджає “критично” дивитись на саму ідею, не перешкоджає й їм самим бути песимістами і дуже недовірчиво дивитись на сю дивну “нову” систему вихованя молодежи – се однак найпевнійший доказ, що в них фальшива, лиха дефініция скавтінґу, а у тім разом і оправданє мого песимізму, з яким беру ся в нас про скавтінґ говорити.

Отсеж і зачну мої поясненя: що таке скавтінґ, від виясненя того, що я щойно сказав. Хто зрозуміє зміст скавтінґу, сей не схоче що-небудь в нім критикувати, а тим менше недовірчиво придивлятись його вислідам, сей взагалі ніколи не зможе бути песимістом, навіть у найдрібнійших річах. Чому?

Бо скавтінґ – се плід ума, що зумів підглянути житє, дійсність, і з неї построїв свою теорію: ся теорія не є вислідом чистої розумової спекуляції, лиш просто відбиткою дійсности.

Проте скавтінґови, що так скажу, обоятно, чи хто “вірить” в него чи ні, подібно як житю і всій природі обоятно, чи чоловік вважає єї чимось дійсним чи чимсь, що лиш у єго гадках єствує – бо як таке переконанє в нічим природи не змінить, так і чиясь “віра” чи “невіра” не повалить сего, що в скавтінґу правдиве, природнє.

Песимізм при розважаню, чи скавтінґ дасть ся чи не дасть ся перевести зовсім безосновний, бо він, заким єго штучно введено, в подробицях вже був давно переведений, а нині штучности в нім лиш стілько, що зібраний материял зможено у якусь цілість. Для того то приглянувшись скавтінґові, не найдемо в нім нічого нового – а те що неодного дивує, се є лиш вигляд сеї цілости, зложеної з многих подробиць, які доси були розсіяні і через то не звертали на себе загальної уваги.

Олександр Тисовський, 1920-ті

Олександр Тисовський, 1920-ті

Доказати се річ незвичайно легка, а навіть матеріялу просто неможливо до вичерпаня. Бо чи взяти пластову етику, в котрій зібрані всі правдиві чесноти чоловіка, які мають вже свою предавну минувшину і були, скажімо просто, внутрішною моторичною силою культурного розвою людства, чи розглянутись у тих всіх відомостях з ріжних областий, яких вимагає ся від скавтів, а які прецінь не з уяви, лиш таки з дійсного життя і правдивих наук взяті, чи (?) взяти під розвагу ті ріжні роди забав і спортів, без яких людина також не може обійтись і які повстали зовсім природною дорогою, або й ті військові впоряди, ті підходженя, атаки, здобуваня і т.п. – кождий, хоч і як упереджений до забави і спортів, мусить хіба признати, що те все не теорія – а правдиве житє, то скавтінґу властиве не треба вводити в житє, бо він вже є, можна лиш зрозуміти значінє і вагу тих ріжних дрібничок, зібрати їх разом і зробити одною осібною наукою і вправляти в ній молодіж.

Ось так скавтінґ – се просто наука житя. Та се наука не теоретична, а практична, така практична, як наука якого-небудь ремесла.

Не вміє шевства ні столярства, хто лиш книжку прочитав про се, як робить ся черевики, столи, шафи чи що инше, і не навчить тих ремесел другого, хто сам ніколи не краяв, не зшивав, не кілкував скіри, хто не згиблював ні одної дошки, не обтяв єї, не примірив, не прибив єї. Так воно й в скавтінґу: не вміє і другого не навчить бистроти ума, хто сам занедбав свої змисли та не вправляв їх ніколи в помічаню ріжних річий та явищ, і ніколи не трудив ся думати над ними, в’язати їх в своїй думці в причинову увязь, добувати з сего висновки і переконуватись про їх правдивість.

Не вміє і не навчить нікого скоро в кождім випадку давати собі раду власними силами, хто пасивно піддає ся струї житя, хто не сильним характером, не боротьбою з противностями, не власною працею й заслугою ішов вперед, а лиш все “з вітром біг”. Не вміє і не навчить другого словности, совісности, точности, ощадносити, справедливости, чесности, прихильности до рівних собі, низше чи висше від себе поставлених, почутя чести, пошани для других, послуху, пильности, чистоти, стараности, порядку, повздержливости, почутя краси, вдоволеня з себе самого – хто того всего не виробив в собі, хто не має того, що від непам’ятних часів зве ся силою характеру. В тім якраз вся трудність переведеня скавтінґу, в тім властива причина песимізму у моїм (?).

Навчити скавтінґу можна кождого хлопця, бо єго натурі лежить нахил до того. Як ремесла можна навчити кождого, хто має пару здорових рук та трохи хисту – лиш треба когось, хто зумів би того навчити, треба доброго ремісника-практика. Та ще гірше у скавтінґу, ніж в ремеслі, бо в ремеслі на многих вистарчить один добрий учитель, а в скавтінґу треба много учителів, бо ту ходить о сотки і тисячі учеників. А учителів треба добрих, щирих, совісних, перенятих духом скавтінґу, просто ентузиястів, ідеалістів, які не починають діла від критичного розважаня, «чи нам потрібний скавтінґ, чи може нам і то вже не поможе», лиш беруть те, що добре, без згляду на се, від кого воно походить, де і як і чому повстало, і ділом намагають ся доказати – що правдиве добро се річ міжнародна, якої не треба й не повинно ся зміняти, бо се неморально доказувати, що в нас таке добро, яке у инших може вважатись злом.

Ту не можна навіть уживати якихсь підозрів, скажім, щоб пр. хтось поки що лиш грав ролю учителя скавтінґу, а в дійсности зовсім не почував ся скавтом, бо воно пімстилоби ся гірко на нім самім, а ще гірше на всій суспільности. Як виглядалаби суспільність, у якій робітники, ремісники і люди на ріжних суспільних становищах не вмілиби кождий своєї річи, а лиш удавали, що єї вміють – се безумовно веде до знищеня кождої суспільности. Правда, є в суспільнім уладі становиська, які годї безпосередно провірити, і нераз суспільність бачить свої страти, а не догадуєсь, де їй їх причини шукати, але де ходить о практичну користь чи страту, там злих робітників зараз пізнають і вони серед тяжкої житєвої боротьби скорше чи пізнійше пропадуть.

Скавтінґ, се діло суспільне, провірюване кождої хвилі самим житєм: се не обоятна для суспільного житя річ, те все, чого вчить скавтінґ.

В нас ледви чи не занадто легковажить ся образованє тих внутрішніх условин в чоловіці, на яких щойно може розвиватись та зростати правдива культура. Чи не шкода тих сил, що нидіють без хісна для суспільности лиш длятого, що їх власники не мають виробленого в собі почутя обов’язку праці для других, чи не шкода дальше тих сил, що йдуть на службу і то лиху, некультурну службу другим длятого, що там скорше діб’ють ся вигідного становиська, або чи не тратить ціла суспільність на тім, що єї члени не вміють взаїмно шануватись і марнують сили у взаїмній боротьбі, в якій на першім пляні не суспільне добро, а просто зовсім особисті приватні інтереси.

Чи терпить на тім суспільність, що єї члени не мають тільки почутя справедливости, не годні здати собі справи з того, в чім їх спільне добро, що не пізнають, чи радше з особистих зглядів не хотять пізнати, котрі одиниці дійсно всю силу спільній праці посьвячують, щоб тим одиницям коли не помагати, то принайменше колод під ноги не кидати?

Те все і неодно инше не лиш у нас, а у кождій суспільности лучаєсь і через те затрачуєсь незмірно велика енерґія – якої дуже, дуже шкода.

Скавтінґ має на ціли принайменше в части охоронити людство від тих непотрібних страт і ужити сю уратовану часть енерґії на поліпшеня долі міліонів людий.

Скавтінґ лишає старших їх власному, вже трохи досьвідом житєвим підученому розумови, а бере ся вести молодих у напрямі нової, правдиво гарної культури, яку старші знають, понимають, але лиш теоретично – а виконати єї не в силі.

Ціль скавтінґу, як бачимо, дуже поважна, але може декого здивує, що дорогою до сеї ціли – забава, зн. те, що пересічному чоловікови видаєсь чимсь дитинячим, немудрим. В дійсности однак нема доугого так ідеального средства педагогічного як забава. Забавою можна чоловіка знищити, але можна єго також піднести на найвисший степень культури, а разом зробити з него ідеально щасливе єство, якому рівного на землі безумовно нема. Забава се просто величезна сила, якою можна володіти над найдикішими людськими вдачами. Скавтінґ спосібний доконати чуда на людській суспільности і, скажім просто, вже єго доконує якраз завдяки тому, що при всіх своїх тяжких вимогах єсть одною великою забавою.

Я описавби проте скавтінґ коротко як – забаву в житі.

Всім, що відтак колинебудь в житю може придатись, скавти бавлять ся. Се впрочім іде зовсім на руку вдачі кождої дитини, яка й без скавтінґу те саме робить. Хтож не бачив (або й сам певно так робив), як то діти бавлять ся в господарство, в родину, в кухню, склеп, в війско та многі инші забави, які не є нічим іншим лиш забавою в житя? А згадаймо як перенимаються хлопці своїми ролями при забаві, хиба кождому добре звісний в “жандарма і розбійника”, де “розбійник” нераз в правдивім страху перед “жандармом” перескакує кільчасті плоти або скаче у півтораповерхові пропасти, а знову “жандарм” в погоні за “розбійником” калічить ся на галузях, а коли вкінци зловить єго, то ще нераз мусить витерпіти добрі стусани, поки не надійде поміч. Сей так простий а так переконуючий примір, як у забаві виглядає виконанє порученого обов’язку.

Далі буде…

*

Публікація підготовлена спільно з:

*

6 Responses to Олександр Тисовський: Звідки взяв ся Пласт?

  1. Це вже кінець? Якось незавершено обривається? Чи це просто все, що збереглося?

  2. Попередній коментар відноситься до загального змісту, обидвох частин. Закінчення якось обривається обговоренням козацьких пластунів.

    • Дякую, що помітив! Там ще були два абзаци тексту. Я вже додав їх. Можливо я випадково їх видалив абощо, коли вставляв картинку музею.

  3. […] зі Львова підручник основоположника пластового руху Олександра Тисовського “Життя в […]

  4. […] гімназії, котрим керував учитель природничих наук О. Тисовський. Тих, хто там залишився, ми називали елеусами, бо вони […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *