Імпрези і вистави Закарпатського Пласту 1930-их років

Школа українських танців, Хуст, 1929

UA TOP Bloggers

Джерело: Степан Пап-Пугач, Пластовий Альманах

Від самих початків свого існування на Закарпатті пластуни святкували пам’ятні дні історичних подій чи письменників, влаш­товували різні виступи і програми, на які запрошували ширшу публіку і так ширили добре ім’я Пласту між населенням. До програм звичайно входили принагідні промови, деклямації, му­зика, співи, народні танці та театральні вистави. Так про­тягом шкільного року 1924/25 закарпатські пластуни влаштували 38 різних імпрез і вистав.

Найбільш діяльним і активним відділом у цій ділянці був 1-ий курінь кн. Теодора Корятовича в Ужгороді, який хоч би протя­гом одного 1928/29 шк. року виступав на сцені 16 разів, а саме: оркестра 6 разів, танцюристи 4 рази, з концертами 4 рази, з пред­ставленням один раз і один раз на пластовім святі. Крім того пла­стуни того ж куреня дали для молоді 5 відчитів, влаштували для ширшої публіки 11 пластових вечірок та вечорів сміху, як теж і для дітвори приготовили Свято-Миколаївський Вечір. І те все про­тягом одного року.

Школа українських танців, Хуст, 1929

Школа українських танців, Хуст, 1929

В той спосіб протягом 18 років свого існування Пласт на За­карпатті був важним творцем національної свідомости й української культури не тільки між молоддю, але теж і між шир­шими кругами населення. Із своїми виступами пластуни виходили теж на село, щоб у той спосіб могли втягнути до своєї освітньої праці теж і селянську молодь.

Про початки і розвиток театральної штуки між пластунами та про їхні початкові виступи багато довідуємося із споминів бр. Юрія Грома, якими тут користуємося:

«У шк. році 1922/23 я був учнем п’ятої класи гімназії в Ужго­роді, де старанням проф. Остапа Вахнянина і дир. Андрія Алиськевича, дня 7 лютого 1923 р., заложено український Пласт. З уч­нів гімназії тоді вписалося до Пласту 85 хлопців і дівчат. Наш провідник, проф. О. Вахнянин зумів приєднати нас до себе і звер­нув особливішу увагу на наше національне і культурне вихован­ня. Від нього я навчився перші українські маршові пісні, як „Засвистали козаченьки”, „На городі верба рясна” тощо»;

Остап Вахнянин

«Проф. О. Вахнянин запросив до співпраці у Пласті знамени­того актора і режисера укр. театру „Просвіта” в Ужгороді, диригента Михайла Біличенка. Він вщепив у моє серце велику любов і посвяту для театрального мистецтва, що не покинуть мене ціле життя. Від тоді — театр, спів, музика, танець, деклямація, взагалі сценічне мистецтво ста­ло для мене найбільшою моєю пристрастю. Нам, ужгородським пластунам, сприяли в набуванні сценічного мистецтва три головні чинники: 1) сталі мистецькі виступи українського театру Т-ва „Просвіта” в Ужгороді, які були для нас правдивою школою сце­нічного знання; 2) співпраця з Пластом знаменитого організатора і режисера театру, дир. Михайла Біличенка; та 3) приїзд до Ужгороду визначного українського письменника, поета і дра­матурга, проф. Спиридона Черкасенка, який написав для нас цілу низку пластових і молодечих п’єс.»

«С. Черкасенко писав свої п’єси віршом, що дуже помогло пле­канню української мови між молоддю. Наполеглива праця М. Бі­личенка знов сприяла добрій дикції. Так з пластової сцени гомо­ніла завжди гарна літературна українська мова. Всі літературні твори Черкасенка, що їх він тоді писав для пластової молоді, бу­ли глибоко патріотичні і тим самим гартували нашу національну свідомість. Крім того більшість його п’єс була романтично-фан­тастичного характеру, що вабило до себе як молодих авторів так і молодих глядачів. Так у 20-тих роках, заслугою письменника С. Черкасенка, на Закарпатті широко розвинулася пластова теат­ральна діяльність.»

«Початком театральної діяльности наших пластунів в Ужго­роді був наш виступ у міському театрі дня 15 червня 1923 р., з на­годи I-го пл. іспиту, де ми пописувалися перед ширшою публікою співами, танцями і пл. вмілостями. Друга імпреза відбулася у залі керамічної школи в Ужгороді, дня 28 жовтня 1923 р., з нагоди державного свята і приїзду начальника Союзу Скавтів ЧСР., др. Б. Свойсіка. На святочну академію тоді зложилися хо­рові співи, деклямації, народні танці, інструментальні композиції тощо. Пер­ша дра­ма­тич­на вистава пластунів 1-го куреня в Ужгороді відбу­лася з нагоди Свят-Миколаївського Ве­чора дня 19 грудня 1923 р. у міському театрі, коли ми представили драматичну картину С. Черкасенка  -“Вечірний гість”, на одну дію та іншу одно-дієву картину С. Кали­товсь­кого – “Гостина св. Миколая”, у постановці М. Біличенка і під диригентурою Ю. Гаєвського.

Закарпатська преса того часу високо оцінила пластові виступи (див. Свобода, Ужгород, 24. IV. 1924, стор. 3), які зачали змагатися. Так н. пр. пластуни у Вел. Бичкові, де провідником був М. Водонос, поста­вили дня 3 березня 1924 р. концерт під дир. О. Недолі. У Берегові, де пл. провідником був проф. К. Заклинський, пластуни відсвят­кували 110-річчя уродин Тараса Шевченка (дир. О. Бачинський) дня 12 квітня 1924 р. Протягом 1924/ 25 шк. р. закарп. пластуни дали 28 вистав і 19 концертів-академій».

У нашім описі і дальше користуємося споминами бр. Юрія Грома:

«Ці пластові імпрези збудили у нашій молоді зацікавлення сценою і згодом принесли великий успіх, бо багато із нас посвя­тилося театрові і театральній штуці, як н. пр. Маргарета Бращайко, Ол. Галас, Евген М. Шерегій, Юрій А. Шерегій і інші».

«З весною 1925 р. відбулися перші заїзди ужгородських пла­стових аматорів сцени до Берегова, Хусту, Вел. Бичкова та Кобилецької Поляни. Своїми виступами ужгородські пластуни заці­кавили сценою і інші пластові відділи, що дало почин до зорганізування пластового драматичного гуртка у Хусті, а згодом у Вел. Бичкові. У 1924/25 шк. році, завдяки наполегливій праці проф. Л. Бачинського, закарпатський Пласт сильно укріпився і від того часу почалися пластові вистави по всіх місцевостях зор­ганізованого Пласту».

«У шк. році 1925/26 я ходив уже до восьмої класи гімназії — рік іспиту зрілости. Однак, я продовжав працювати у Пласті, зокрема у його драматичному кружку… Я був неначе тим „спрітус мовенс” культурно-освітньої праці серед гімназійної і пла­стової молоді в Ужгороді… Всі ми аматори-пластуни полюбили сцену і театральне мистецтво, ми часто сходилися до помешкань наших співучениць (Бращайкових, Стрипської або Романової) і там грали різні сцени, іпровізували діялоги, переодягалися, вправлялися в маскуванні тощо.»

«Коли б тут навести усі ті вечірки, чайні вечори, академії, кон­церти, вечори сміху, Свят-Миколаївські та Маланчині вечори, що їх улаштували пластуни ужгородської гімназії (майже що місяця якась імпреза) протягом трьох і пів року нашої діяльности, то їхнє число напевно дійшло би до пів сотки. І всі ці виступи служили одній цілі — розбуджувати у нашій молоді національну свідомість, ширити українське слово й українську пісню між на­родом, навчити усіх любити і шанувати своє рідне!»

З 1926 р., крім таборової ватри, сцена стала місцем попису по­одиноких пластових відділів. Пластуни зачали організувати все більше і більше пластових чи національних свят, брали участь у святочних академіях, виступали з представленнями, організу­вали свої драматичні кружки, пластові хори, танцювальні групи тощо.

Так н. пр. дня 28 жовтня 1926 р. мукачівські пластуни, під проводом проф. М. Велигорського, величаво відсвяткували дер­жавне свято свободи. Дня 7 листопада того ж року берегівські пластуни, заслугою свого провідника проф. К. Заклинського, зве­личали 5-річчя засновання Пласту на Закарпатті святочною ака­демією. За ними пішли пластуни в Ужгороді, Вел. Бичкові, Ху­сті, Празі і т. д. Учасники літніх таборів теж приготовляли свої виступи, почавши з літнім табором у Тур’я Реметах 1927 р., для селян.

Для пластунів в Ужгороді 1927 р. влаштовано курс народних танців, яким проводив ст. пластун Д. Козіцький-Козя з Праги. На закінчення курсу пластуни поставили «Вечір Народних Тан­ців», який пройшов з великим успіхом і задоволенням численної публіки. Того самого року бр. Евген Горішок, учень VIII. кл. гім­назійної, заложив в Ужгороді першу пластову оркестру, в якій грали навіть деякі з його професорів.

Пластуни-танцюристи

Зараз знов веренемося до споминів бр. Юрія Грома: «У червні українські студенти запросили наш драматичний кружок „Верховину” до Галичини, з нею поїхали і пластуни „Вахнянинці”, під моїм проводом. Усюди нас приймали і угощували місцеві пластуни, як у Перемишлі, у Львові та Станиславові (Івано-Франківськ). Запланованої комедії „Нова генерація” з життя інтелігенції і селян на Закарпатті, польська поліція нам не позволила поставити».

 

Дня 7 лютого 1931 р., у восьму річницю засновання Пласту в Ужгороді, бр. Юрій Грім заложив музично-драматичний кру­жок «Веселка», який мав зайняти місце злікві­до­ва­ного тоді театру «Просвіта», щоб бодай аматорськими виставами ширити україн­ську куль­туру на Закарпатті. При «Веселці» працювали теж пла­стуни, як: В. Йосипчук, К. Кула­чен­ко, К. Медвідь, С. Петрашко, В. Федак, М. Стрипська, Н. Романівна і інші. Режисером круж­ка був бр. Ю. Грім. У короткому часі вони поставили дві прем’єри, було кілька вистав. На жаль, у квітні того ж року Ю. Грома пе­ренесли допоміжним проф. гімназії до Хусту, де почалась нова доба пластового життя. Однак «Веселка» в Ужгороді продовжала дальше свою діяльність.

Почавши від 1930 р., інж. Андрій Кість (учень балетмайстра В. Авраменка) зачав давати систематичні курси народних танців, які в короткому часі поширилися по цілім Закарпаттю. Головне ядро народних танцюристів творили теж пластуни. Один з таких курсів відбувся таки у пластовому таборі в Солочині літом 1933 року, коли балетмайстер Кість приготовив пл. танцюристів (20 пар) на світове джемборі до Ґеделе в Мадярщині з репертуаром 11 національних танців. Між пластовими танцюристами визнача­лися: Іванка Гірна, Ольга Гупаловська, Аліса Ґренджа-Донська, Василина Йосипчук, О. Тафійчук, В. Коперльос, М. Цірікус, І. Кардашинець, В. Йосипчук, О. Пойда і інші.

Учасники Джемборі в Геделе

Учасники Джемборі в Геделе

Так народні танці стали невід’ємною частиною пластових ви­ступів і могутнім середником здобування прихильности населен­ня для пластового руху. Народні танці при Пласті набули теж і високого мистецького рівня.

Шк. роком 1931/32, завдяки посвяті і здібностям братів Е. Го­рішка і Ю. Грома, Пласт у Хусті перебирає ініціятиву і провідну ролю пластового життя на Закарпатті. Їм до помочі стали проф. Наталка Балицька і Михайло Самойлович при гімназії та учитель Василь Волошин при горожанській школі. Завдяки їхнім старан­ням повстав і знаменитий пластовий хор, про що повідомила укр. преса:

«Початком цього шк. року у Хусті пластові провідники з’єд­нали пл. молодь гімназії і горожанської школи і зорганізували Пластовий Хор, диригентом якого є Евген Горішок. Хор має 68 членів і виступав на усіх шкільних, державних та пластових ім­презах. Від 1-го листопада 1931 р. хор співає у греко-кат. соборі на св. Службі Божій для учнів усіх шкіл. Цей хор є першим укра­їнським молодечим хором у Хусті. У 8-му річницю заснування Пласту у Хусті хор улаштував у залі Славія святочну академію, на якій хором диригував Е. Горішок» (див. Вперед, 1. XII. 1931, стор. 4).

Цей хор з драматичним гуртком став згодом ядром «Краєвого Пластового Хору» (1933 р.), якого головою став інж. Михайло Беловарій, а диригентом Евген Горішок. Їм удалося зорганізувати старших пластунів Хусту й околиці, з чого повстав дня 4-го лю­того 1934 р. т. зв. «Курінь Краєвого Пластового Хору» з драма­тичною секцією, якою провадив Юрій Грім. Ця драматична сек­ція К. П. X. 1935 р. перетворилася у самостійну групу театраль­них аматорів «Нова Сцена».

Читаємо дальше у Споминах бр. Юрія Грома:

«Дня 5 лютого 1933 р. Краєва Пластова Старшина в Ужгороді повірила мене приготуванням програми на світове джемборі в Мадярщині. Вибраних 35 пластунів і 22 пластунок з цілого За­карпаття з’їзджалося до Хусту майже щотижня на сходини, щоб підготовити поодинокі точки програми. Відтак, від 16-30 липня т. р., всі учасники джемборі відбули спільний пластовий табор у Солочині, щоб удосконалити програму. Тоді маестро Андрій Кість підготовив українські народні танці теж і до опери „Запо­рожець за Дунаєм”. Хор настудіював 10 різних народних пісень, що їх співало 44 осіб. 20 пар танцюристів підготовило 11 нар. тан­ців.

«Перший раз в історії Закарпаття виставлено оперу влас­ними силами і то силами самих пластунів. Щоб осягнути належного рівня, спершу ми її відіграли кілька разів вдома, а саме: у Хусті, Мукачеві, Поляні та Сваляві. І нарешті, дня 7 серпня 1933 р., пластуни виставили 3-тю дію „Запорожця за Дунаєм” на джемборі у Ґеделе в Мадярщині перед 2,500 захопленими гляда­чами, які представляли 80 народів і 50 різних держав. Це й було завершенням пластового театру на Закарпатті!»

Після свого виступу на Свято-Юрськім Святі у Виноградові (Севлюші), ужгородські пластуни виступили перший раз на радіо з хором (дир. учитель Олекса Мешко), мандоліновою оркестрою, декламаціями та монологами (див. Пластун, 1935, ч. 6).

Таких пластових виступів по радіо було кілька.

У той спосіб пластуни стали носіями і поширювачами україн­ської культури й українського фольклору серед населення За­карпаття.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *