Наше літо. Стрибок із парашутом

Пласт дає можливість реалізовуватися в різних напрямках – від спортивного чи війського пластування через летунське й морське до вивчення астрономії, специфіки догляду за дітьми чи танці з вишиваннями)

Двоє героїв цієї публікації – Артем Кузнєцов та Андрій Будник добрі пластові друзі. Безліч мандрівок, участь у змаганнях з пішохідного мандрівництва “Стежками героїв”, десятки пластових акцій.

Разом з блогом “100 кроків” вони вирішили поділитися враженнями від проведеного літа, яке зазвичай для пластунів наповнюється таборами. А одночасно й розвінчати міф (такі собі міфбастерз;) про те, що в Пласті літають тілько ЧотиКрилаті 😉 Літаймо – разом!

Маєте бажання розповісти про своє літо – пишіть на post@100krokiv.info

Приємного читання!

Автор: ст.пл.прих. Артем Кузнєцов,
Станиця Ужгород

Це було дуже хороше літо, навіть не зважаючи на те, що відпустки в ньому було всього 11 днів. Ми добре встигли погуляти горами, добряче нахапатися нових гострих відчуттів…

Закортіло розпочати з  серйозного. А може й зовсім – божевільного, але добре обдуманого вчинку – зі стрибку із парашутами.

Після нетривалих вагань але з досить частими перенесеннями, наважилися ми поїхати на аеродром Цунів, що в кількох кілометрах від м. Городок (Львівська обл.). Кажуть, що у Тернополі краще, але нам туди набагато довше і дорожче їхати.

Стрибати у Цуневі можна як у суботу так і в неділю.

Парашутисти-аматори Андрій та Артем

Усе залежить тільки від погоди. Правда, може бути й таке, що приїдеш у теплу сонячну погоду, але буде сильний вітер, то стрибки будуть неможливими. Ми заздалегідь спланували так, щоб стрибати в неділю, а в суботу перед ще хотіли заїхати на фестиваль “Захід”, який відбувався поруч із аеродромом. Як виявилося – у суботу перед тим не було стрибків, бо якраз був сильний вітер.

Літаки, небо, парашути і друзі

Наша вам порада – якщо збираєтеся їхати туди на електричці, то попередньо зазирніть на сайт Львівської залізниці, і уточніть розклад руху приміських поїздів, бо більшість електричок стають лише у Городку. Якщо що – із цього містечка прямо до воріт аеродрому можна доїхати на таксі – з нас трьох взяли лише 30 гривень.

Попереднього запису на стрибки там не потрібно, тому можна сміливо їхати лише маючи в телефоні номер командира парашутної ланки, у якого можна вияснити усі деталі.

Після того як нас записали, почався процес підготовки – про його деталі і особливості я замовчу, проте скажу, що це була страшенно весела і корисна практика(: Коли інструктори упевнилися, що ми сяк-так готові, то відправили нашу групу на оформлення страховки, нетривалий медогляд (який ми утрьох дружно проігнорували пішовши обідати) і оплату в касу (усього бл. 320 грн.).

А потім… а потім одягли на нас основний та запасний парашути, разів зо десять перевірили чи все гаразд, та відправили дружньою колоною до злітної смуги. Звідтам ми спостерігали як стрибають наші попередники, як весело вони вивалюються з літака, крутяться в повітрі, розкриваються куполи, а згодом шльопаються на землю(:

Зізнатися чесно – я вперше за свого свідомого життя сідав у літак, і відчуття були набагато гострішими від розуміння, що злетіти-то на ньому я злечу, а от вже приземлитися на ньому вже не вийде) Коли наша пташечка почала набирати висоту, мій вестибулярний апарат почав бити у дзвони і викликати нудотні рефлекси, з якими дати раду було не так важко.

Пілот подає перший сигнал, випускаючий інструктор відкриває двері перед твоїм носом. Ти стаєш навпроти дверей і бачиш десь там внизу зелені прямокутники, блакитні стрічечки і плями води. Так вже вийшло, що у нашому заході першому вистрибувати “довірили” мені… другий сигнал, випускаючий за спиною лагідно так промовляє “Пішов”, і ти… наступне, що я пам’ятаю це погляд наверх – чи розкрився купол вдало.

Вільний

Ффффффффууууууууууууууууууххх, все добре!!! Згадую, що треба деактивувати запасний парашут – виймаю із механізму відповідний шнурок, і щоб Будник теж не забув вийняти цей шнурок, кричу йому наверх “Шнууууурок!!!”. Через секунд десять озираюся на Андрія, і бачу що його парашут теж відкрився добре, тільки щось таке підозріло біле у нього із пуза висить) Як він потім казав, що він на радощах, після того, як основний парашут розкрився, деактивувати запасний – просто забув, а чути – мене не чув.

Про враження від цього трьосекундного падіння, і подальшого плавного опускання і приземлення теж не буду оповідати – їдьте самі та стрибайте))

Щоправда по приземленню, мені не вдалося одразу погасити парашут, тому мене вітром метрів 20 ще тягнуло по полі. І то не така вже й біда, якби потім на мене пілоти не кричали, що я за розумник такий, зі злітної смуги не забрався))))

* * *

Читати оригінальний допис

* * *

UA TOP Bloggers

2 Responses to Наше літо. Стрибок із парашутом

  1. Будник сказав:

    Нда… політали ми непогано. Ми ше потім попригали в Камянці-подільському(роуп джампінг). Тіки от Пласт тут взагалі нідочого. І да! В Пласті літають тіки Чота Крилатих.

  2. Ігор сказав:

    Інформація по стрибкам з парашутом на 2014 рік.

    Ціна: 400грн – перший самостійний стрибок (парашут – Д-5, Д-6, Д1-5У)
    Висота: 800 м.

    РЕЄСТРАЦІЯ – на стрибки для першоразників за тел. (067) 454 73 01, (093) 006 90 74

    http://free-sky.com.ua/
    http://vk.com/freeskylviv
    https://www.facebook.com/SkydiveLviv

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *