Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник

Маю величезну надію, що ця публікація – тільки перший крок у висвітленні постаті Василя Кархута, визначного пластуна (члена куреня “Лісові Чорти“), лікаря та науковця. Дякую постійному авторові та читачеві блогу про історію Пласту – другові Татові. Сподіваюся, що до його матеріалів багато з вас долучать свої, в тому числі – з фотоілюстраціями.

Матеріал надіслав: пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ
23 жовтня 2011 р, Тернопіль

Особистість Василя Кархута заслуговує особливої уваги з огляду його не простий життєвий шлях. Обсервуючи цілий ряд публікацій про нього, я зауважив, що в жодному джерелі немає повного переліку його творів. Тому задався ціллю зібрати все в одне ціле з доступних мені матеріалів. Хочу зазначити що др. Василь бував на теренах Тернопільщини (Кременеччина, Заліщики, Бучаччина, Тернопіль). Його життєвий шлях вартий наслідування і може бути хорошим прикладом для теперішніх пластунів.

Окремо зазначу, що він був не лише письменником, а й – лікарем, пластуном і вченим. Чомусь це мало де озвучується. Бо якщо була б написана тільки книга: «Ліки довкола нас»,  то автор, за теперішніх умов, неодмінно отримав би вчену ступінь. У ті буремні роки, коли жив Кархут, фітотерапія була чи не єдиним дієвим засобом у порятунку людей.

Лісові Чорти

“Лісові Чорти”, організатори табору, на своїй Великій Племінній Раді. 1 ряд: Андрій Охрімович, Володимир Мурський, Юрій П’ясецький; 2 ряд: Тарас Грушкевич, Юліан Воробкевич, Роман Шухевич, Ярко Веселовський, Юрій Студинський, Богдан Стернюк, Юрій Цегельський, Марко Бачинський, Юрій Старосольський; 3 ряд: Іван Губенко, Петро Пясецький, Мирослав Чаковський, Роман Барановський; вгорі, на деревах: ?, Степан Щуровський, Степан Коржинський, Роман Мацюрак, Богдан Кравців, Василь Кархут. В 1965 році «Шуха» занесено в реєстр почесних членів «Лісових Чотрів».

У тяжкі повоєнні роки, роки тоталітаризму було складно прочитати щось українське. Тому перебуваючи до 1962 в дитячому закладі м. Бережани, я  залюбки читав літературу на російській мові доступних авторів: Е.-С. Томпсона, Джозефа Кіплінга, Джека Лондона та ін. Творчість др. Василя співзвучна із цими авторами.

Сподіваюсь, що такій героїчній особі як Василь Кархут, буде уділено значно більше уваги. Можливо колись видадуть повну збірку його творів.

Нижче подаю деякі матеріали з життя та літературної творчості Василя Кархута.

*  *  *

…Далі було навчання на медичному відділі Українського таємного університету у Львові (осінь 1923-весна 1925), про що В. Кархут цікаво описав у спогаді-нарисі “Буйні дні”, надрукованому в книжечці “25-ліття УЛТ і Медичної Громади” (Львів, 1935). Тоді ж було засновано видавництво “Вогні” для випуску пластової літератури, а також однойменний журнал, відповідальним редактором якого до 1933-го був Василь Кархут, широко відомий як автор методичної розробки з організації та діяльності пластових відділів “Перша, друга й третя проба пластуна”, надрукованої окремою книжечкою 1928 року.

В. Кархут. “Перша, друга й третя проба пластуна”

Журнал “Вогні” не був політичним часописом, однак дотримувався основної мети – виховувати молодь у національному дусі. Про діяльність В. Кархута в організації підпільного ремісничого “Пласту” довідуємося з його публікації “Український ремісничий Пласт” (Сорок літ праці ремісничо-промислової бурси у Львові. Ювілейний збірник. – Львів, 1937. – С. 140-144). Зрозуміло, що перші літературно-журналістські спроби В. Кархут присвятив якраз пластовій темі.

Відбуваючи у Львові лікарську практику (1932-1934), Василь Кархут посилено працює на літературній ниві. Знання й розуміння природи допомогли створити цікаві оповідання про тварин. З-під його пера вийшли дві книжки для молоді: “Гомін з-поза нас” (Львів: Вогні, І933) та “Поклик вольних” (Львів: Видавництво І. Тиктора, 1934). У 1934 році у Львові вийшла повість “Вістря в темряві”. Ще до арешту польська цензура 1934 року сконфіскувала його гостросюжетну повість “Вістря в темряві”.

Повернувшись з концтабору, В. Кархут продовжує працювати лікарем-терапевтом, написав і видав оповідання про карпатську природу з її суворими законами боротьби “Цупке життя” (Львів: Батьківщина, 1937). 3 червня 1935 року сім`я Кархутів залишилися у Львові. Тут 1 листопада цього ж року народилася друга донька  Василя – Зореслава.

Продовжує писати про життя тварин, зокрема про вовків, перевидав збірку новел “Цупке життя” (Краків: Українське видавництво, 1940), які Анна Горбач переклала й видала німецькою. Через 26 років вони ввійшли до обов’язкової літератури в німецьких школах. Тонка спостережливість справжнього знавця довкілля, любов до природи, глибокий гуманізм і вміння щиро й душевно розповісти про життя птахів і тварин ставлять його в один ряд із кращими письменниками – Ернестом Сентоном Томпсоном, Джозефом Кіплінгом, Джеком Лондоном. До збірки новел «Цупке життя» увійшло, ще шість творів: «Пробуджений», «Брама ночі», «Син Іван», «Запашна смерть», «Ні», «Загибель роду Чинських».

За час проживання в Кракові (15.11.40 – 14.08.41) видав повість “Полум’яний вихор” (Прага, “Колос”, 1941, художнє оформлення Р. Лісовського), закінчену влітку 1940 року. У передмові “Про “Полум’яний вихор” Л. Бурачинська називає твір новим жанром – “національно-політичною повістю”. На цю повість Юрій Липа написав рецензію під назвою “Розмова з чужинцем” і надрукував її у журналі “Наші дні” (Львів. – Травень. – 1942. № 6).

Книга В. Кархута видана видавництвом "Лілея-НВ" в серії "Наші партизани"

Письменник також вніс хоч незначні, але суттєві зміни до повісті “Вістря в темряві”, що підсилили її ідейне спрямування. У передмові “Про “Вістря в темряві”, написаній ще в грудні 1940-го й долученій до 2-го видання повісті, яке готувало до друку видавництво М. Тулика “Тятива” в Братиславі 1944 року, Василь Кархут писав:

“Події, змальовані в сенсаційній повісті “Вістря в темряві” в певній мірі перейшли до історії. Написана вона в роках 1933/34…”

Тут, на волі, він написав оповідання “Камера ч. 28”, у якому розмірковує про почуте й побачене у в’язниці. Водночас цілий 1943-й працював редактором журналу “Дорога”.

Під час німецької займанщини з-під пера В. Кархута вийшов цілий ряд літературних творів. Це добірка новел “У мить вирішальну” та повість “Пшеничні нетрі”, надруковані в книзі під такою ж назвою в “Українському видавництві” у Львові (1942). А ще на пропозицію редактора українського націоналістичного журналу “Пробоєм” Степана Росохи написав і видав оповідання з часів Данила Галицького “Візія” (Прага: Пробоєм, 1942). Патріотичні оповідання “Межа Сходу”, “Пробудження”, п’єси “Бенкет” і “З театру йшовши”, (Львів: Наші дні, 1943). Передав С. Рососі серію історичних нарисів “Білі хорвати”, п’єсу “Ідол”, оповідання з життя звірят “Круги на воді”. Але надруковані вони не були.

"Окрилена Земля" Василя Кархута

Формування поглядів на життя й природу – основний лейтмотив творчості письменника-лікаря. З квітня 1941-го журнал “Вогні” спробував запровадити сторінку для юнацтва («Дорога юних друзів»), у межах якої опубліковано твори Наталі Дорошенко-Савченко, Василя Кархута, Василя Щурата, Романа Завадовича. Але ця сторінка довго не протрималась й вийшла лише в чотирьох числах.

Василь Кархут був членом створеної 1941 року Спілки письменників України та Українського літературного клубу у Львові (керівник – журналіст В. Мартинець), у якому було проведено два його авторські вечори: у жовтні 1942-го артисти читали твори В. Кархута, а в червні сорок третього були поставлені його п’єси “Бенкет” й “Успіх”.

Від 11 серпня В. Кархут переховувався в митрополичих палатах, куди переніс увесь свій архів. Тут писав продовження повісті “Полум’яний вихор”. Рукопис складався з двох частин “Дим за зорею” й “Окрилена земля”.

11 квітня 1945 року енкаведисти обшукали собор святого Юра та митрополичі палати й заарештували митрополита Йосифа Сліпого. Під час цього обшуку вилучили й архів В. Кархута.  У в’язниці В. Кархут написав оповідання «Непорозуміння», присвячене «мільйонам собак». Герой цього оповідання-собака Джульбарс, що стеріг в’язнів, – виявляється набагато «людяніший» від своїх господарів-енкаведистів. У 1980 році Василь Кархут закінчив фундаментальну працю з фітотерапії «Аптека живої природи».

Д-р Василь Кархут помер у Львові 9 жовтня 1980 року, похований у Коломиї.

"Лікар-пластун-письменник" стаття про В. Кархута

Література:

  1. Голгота Василя Кархута: Статті, публікації, бібліографія / Редактор-упорядник – м, М. Васильчук. – Коломия: Коломийський інститут Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.- 2005.-76 с.
  2. Кархут В. Непорозуміння / Тижневик Галичини.-1999.
  3. Кархут В. Цупке життя:Новелі.- Львів: «Батьківщина».-1937 – 95 с.
  4. Караванський С. «З Василем Кархутом…»//Визвольний шлях (Лондон).- 1987. –Січень.-с. 116.
  5. Кархут В. Окрилена земля. Повість.- Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003.-128 с.
  6. Кархут В. Цупке життя: (Повість про вовків) / Вінєта й ілюстрації арт.-мал. Е. Козака:Передм. Б. Гошовського.-2-е вид.-Краків: Укр. Вид-во, 1940.-112 с.: іл.
  7. 7. Кархут В. Пшеничні нетрі: (Збірка оповідань) / Вінєта й ілюстрації в тексті В. Баляса; Ініціяли М. Левицького; Кінцівки Н. Киселевського.- Краків; Львів: Укр. Вид-во, 1942.- 63 с.: іл.- (Б-ка «Дорога»; ч. 18).
  8. Кравців Б. Про хиже життя й хижу волю: (Із приводу повісті Василя Кархута про «Цупке життя» вовків)// Дорога.-1940.-Груд.- с. 39-40.
  9. Лариса Головата. Краківсько-Львівське книго- і пресовидання для дітей та молоді в контексті українського культурного процесу періоду другої світової війни.
  10. Наталія Мафтин. У діалозі з Богом, природою і нацією (Ідейно-образна палітра малої прози Василя Кархута і Жигмонта Процишина).

UA TOP Bloggers

Публікацію підтримав:


6 Responses to Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник

  1. Василь Кархунт і мій дідусь Степан Коржинський разом поступили і вчилися медицині у міжвоєнні роки. Разом вступили в Пласт і курінь “Лісові чорти”, разом з іншими своїми товаришами – Богданом Стернюком, якщо пам’ять не зраджує, і ще кількома, здається. Крім оцих згаданих вище творів, Василь Кархут видав посібник з фітотерапії – “Ліки навколо нас”. Я десь маю копію цієї книжки. Якщо буде зацікавлення, можна б її теж оцифрувати колись, щоб пластуни могли користати зі збережених там знань.

  2. […] провідні постаті старшого пластунства, такі як Василь Кархут — студент мед., Андрій Охримович — студ. техн., […]

  3. […] Старосольський, Шані, Богдан Стернюк, Роман Мицик, Василь Кархут, Юрій Цегельський, Степан Рожанковський, Роман […]

  4. […] З цієї квоти користають три “лісові чорти” — Василь Кархут, Степан Коржинський та Іван Мрицак. З того часу […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *