Мирон Федусевич. Початки Пластового Руху у перспективі сорокліття. Частина 5

Частини: 1, 2, 3, 4

Фото: Пластовий Шлях, ч. 4 (156), 2008

8. Українська пластова відзнака
До І світової війни – а радше до 1918 р. – вживалося в Галичині як національного українського гербу на синьому полі давнього княжого жовтого лева, що пнеться на скелю. Проф. Боберський як член Бойової Управи Українських Січових Стрільців відчував, що цей герб не прийметься на Наддніпрянській Україні – а також, що тамошній київський св. Михайло не може стати всеукраїнським знаком. Тому на спілку з різними мистцями продумував комбінацію чи радше споєння цих двох гербів у якусь одну цілість. З цих змагань вийшла з мистецького боку гарно продумана постать лицаря св. Михайла зі щитом, на якому видніє галицький лев. Але ледве, чи цей проект удостоївся би був загального признання. Цю проблему прекрасно і дуже просто розв’язала Центральна Рада за порадою проф. Михайла Грушевського, приймаючи тризуб Володимира Великого за державний, а тим самим за всеукраїнський герб з давньою традицією.

У Пласті був, очевидно, свій знак – лілея – як інтернаціональна відзнака цього уладу. Але кожна національність намагалася до цього знамени додати щось своєрідне, по чому можна б було відразу пізнати, до якого народу належить скавт, що носить таку відзнаку. Те саме питання виникло й перед Пластом. Тому в 1920 р. проголошено конкурс на українську пластову відзнаку. Пластуни подали кілька проектів – але ні один не вдоволив д-ра Тисовського. Тому з цим ділом він звернувся до мене, як до колишнього рисівника-графіка.

Так виглядала пластова відзнака 30-их років

Так виглядала пластова відзнака 30-их років

По короткій застанові мені блиснула думка, що коли лілея й тризуб складаються з трьох головних частин, то чому не можна б їх якось зв’язати.

Залежало мені ще тільки на тому, щоб ні лілея як уладова відзнака, ні тризуб як державно-національний герб нічого не втратили на своїм самостійнім значенні при їх зв’язуванні.

Але й спільне теж було важливе: що один і другий символ мусять якось суцільно відображати змагання пластунів до національних і пластових висот – хоч видимо двома окремими духовими шляхами. Отже, ці окремі ідеї треба було якось як рівнорядні споїти. Ідучи за цими думками, я спробував переплести разом ці два знаки – залишаючи за кожним з них їх окремий самостійний авторитет. Тоді мене ще непокоїла думка, що може не годиться “надуживати” національного гербу навіть для найкращої мети.

Але захоплення, з яким д-р Тисовський прийняв мій проект, опісля 30-річна традиція цього знамени в Пласті успокоїли мене, що я незле підійшов до зафіксовання української пластової ідеї в одному знаку. Рисунок я виконав 4 січня 1921 р. – а вже 5 січня вранці, на кошових сходинах пластунів у музеї Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, я міг пред’явити голові Верховної Пластової Ради мій рисунок тризуба-лілеї, виконаний на тлі ромба. Непомірно радію, що теперішній пластовий провід затвердив як українську пластову відзнаку тризуб з лілеєю саме в такому струнчастому виді, як я був спершу нарисував. Бо після виконання в металі перші пластові відзнаки в 1921 р. вийшли дуже погано, якісь принижені, розпливчасті, в рисунку замазані. Теперішні відзнаки віддзеркалюють чітко переплетення двох окремих струнких гербів так, як це вірно за моїм рисунком було подано на віньєтах перших чисел “Молодого Життя” в 1921 р.

Сучасний вигляд пластового Герба. Форму і спосіб сплетення тризуба з лілеєю придумав один з приятелів пластової молоді та опікун пластових куренів Мирон Федусевич, шкільний учитель зі Львова, а мистецьке оформлення надав їй художник Роберт Лісовський. Однією з важливих рис цього символу є співвідношення довжини до ширини 4 до 3. У випадку, якщо лілейка використовується у кольоровому варіанті, то лілея завжди має білий колір, а тризуб — жовтий (золотий)

Сучасний вигляд пластового Герба. Форму і спосіб сплетення тризуба з лілеєю придумав один з приятелів пластової молоді та опікун пластових куренів Мирон Федусевич, шкільний учитель зі Львова, а мистецьке оформлення надав їй художник Роберт Лісовський. Однією з важливих рис цього символу є співвідношення довжини до ширини 4 до 3. У випадку, якщо лілейка використовується у кольоровому варіанті, то лілея завжди має білий колір, а тризуб — жовтий (золотий).

9. Народини “Молодого Життя”
Розмах Пласту в 1921 р. оживив по всій Галичині доволі різнорідну його діяльність, що стала проявлятись у частих прилюдних виступах з вправами і показом таборування, то в виставках власних праць пластунів, або на окремих вечорах з різновидною програмою. Одним з перших таких небачених до того часу виступів була виставка дівочих і хлоп’ячих робіт різних “полків” навесні 1921 р. в трьох залях “Народного Дому” у Львові, з одночасним показом цих дерев’яно-бляшано-шкіряних виробів, шитва та вишивок при численних варстатах, розставлених по всій великій Залі згаданого “Народного Дому”. Варто було б тут навести хоч частину захопливого звідомлення з цієї імпрези з-під пера дир. Михайла Галущинського, поміщеного в часописі “Діло”.

Молоде життя – пластовий журнал

Нічого дивного, що в таких умовах запопадливі пластуни забажали відновити передвоєнний пластовий листок, або краще наново створити якийсь пластовий орган. Стали збирати матеріял, дописи, поради, радитись з д-ром Тисовським, як це найкраще видати, чи друком – а вкінці звернулись і до мене за порадою, бо знали, що я мав деяку практику з друкованням часописів і книжок. Зійшла мова і на наголовок проектованого органу. Тоді я запропонував назву “Молоде Життя”, що відповідало новим і молодечим поривам тоді ще молоденьких пластунів. Тому на цьому місці хочу доповнити думки Сірого Лева про редагування перших чисел “Молодого Життя”, про що він згадує в своїй, статті “Перші три” в 100-му числі цього часопису.

Степан Тисовський міг бути редактором “Молодого Життя” куди пізніше, коли я мусів відійти від Пласту, а моє місце таки на моє прохання зайняв старий друг Сірий, а сьогодні вже давно – Сивий Лев. Першими числами “Молодого Життя” керував таки сам д-р Ол. Тисовський, при видатній допомозі самих пластунів і пластунок, при чому й я докидував туди дещо з придбаних мною матеріялів або служив тільки чисто технічною порадою. Через це ці перші числа “М. Ж.” виявляли мало справдешнього пластового змісту, бо де ж було його набрати за недостачею ще пластової довшої дійсної практики, але зате всі дописи пересичені були щирим патріотизмом і намаганням докинути щось цікавого – гарного до змісту свого журналу.

Сьогодні Український Пластовий Улад може почванитися не тільки солідно розгорненою та різнорідно охопленою працею, цілим рядом справжніх заправлених пластунів, що можуть сказати своє важке слово, оперте на досвіді, – але також може виказатися численними прегарними виданнями для всіх пластових шарів в мистецькім оформленні, і то самозрозуміло з численними, дуже добрими фотознимками. Де ж з цими досягненнями можуть рівнятися перші примітивні почини пластової преси перед 1914 р. – чи ще довго після відродин Пласту в 1920 р.? Ніхто сьогодні не повірить, як важко було спромогтися на дуже скромненький самостійний пластовий журнальчик – або з якими зусиллями приступали пластуни до друку перших чисел “Молодого Життя” в 1921 р.

Воєнні дії позначилися були теж дуже важко на друкарській техніці, коли то справа зверхнього оформлення часопису, добору черенок, коректи, фотознимок, а опісля кліш, добору відповідного паперу натрапляли на непоборні перепони, не згадуючи вже про кошти. Ніхто теж не повірить, що тоді не тільки в Пласті, але взагалі в Галичині не було ані одного нашого графіка-рисівника, що міг би був спричинитися до збагачення змісту і стилевого вигляду наших видань. Бо до славних наших малярів Івана Труша, Олекси Новаківського чи Осипа Куриласа не можна було ставити чисто графічних чи рисункових вимог, що виходили поза обсяг їх таланту.

А тоді у Львові не діяв ще Павло Ковжун та й Святослав Гординський був тоді ще учнем, а тим самим і ціла плеяда молодших за нього, а сьогодні вже знаних ілюстроваторів і графіків у рідних виданнях належала ще до числа “ненароджених”. А подивугідні рисункові твори великого Нарбута, хочби на українських банкнотах, щойно зачали розбуджувати в нас смак до потреби витворити свій український стиль на обкладинках наших видань з потрібними до цього “українськими” буквами, опертими на давній козацькій барокковій традиції з 18-го ст. Сьогодні це речі для кожного “самозрозумілі” – але для нас це була колись нерозгадана проблема: бо треба було якось заповнити сторінки пластового часопису, але так, щоб не занудити читача, але й не відстрашити чистою проблематикою, а з другого боку – треба було вилізти якось з початкових пластових примітивів у самому вигляді часопису чи книги.

10. Присяга чи приречення?
Серед вище змальованих обставин довелося Дротові виготувати свій новий підручник, який він назвав “Життя в Пласті”. Я сьогодні перейменував би його на “Зразкове життя в Пласті” або “Правила життя в Пласті” бо коли порівняти цей посібник хочби з недавно виданим в українському перекладі “Скавтінґом для хлопців” Бейден Пауела – то побачимо колосальну різницю в підході: Дрот для своєвільних індивідуалістів-українців бажає дати устійнені норми пластування – а військовик Бейден Пауел думає, що для державної нації, з довгою традицією звичаїв і законів, вистачить дати тільки вказівки-поради для більш-менш добровільного виконання їх в пластуванні. Якщо я був би мав змогу раніше пізнати оригінальну англійську скавтську літературу, то напевно був би дораджував Дротові обмежитися до приречення – щоб не ставити малих хлопців перед присягу, яку безумовно треба дотримати до… смерти. Так воно вже мені чомусь і тоді видавалось, коли я приявний був при складенні такої урочистої присяги на національний чи пластовий прапор. Бо коли опісля в одному чи другому пластун не зміг дотримати складеної присяги, то тоді або сам заломлювався – або, що ще гірше, вчився ходити поміж дощ, нехтуючи деякими законами, які повинен був шанувати.

Тому мені постійно здавалося, що краще було б вимагати тільки відповідно складеного приречення, бо хоч воно повинно теж зобов’язувати солідного пластуна, то все таки у випадку недотримання деякого припису не в’їдається в душу таким докором, як зломання присяги. Бо присягаємо Богові, Україні, своїм найріднішим – і вони певні, що ми присяги свято доховаємо. А якщо ні, – то ми самі себе осуджуємо. А коли ми тільки прирікаємо, напр., поданням руки – то цим ми заявляємо, що ми справді хочемо, свято бажаємо сповнити приречене, але коли не будемо в силі, то мабуть нас звільнять з приреченого. А хто звільнить від присяги?

Ці мої колишні єретичні думки ще й тепер актуальні, і я не мусів би із здивуванням довідуватись, що якийсь старший пластун чи сеніор часом п’є горілку чи вино. Бо як же так? Чому малий, неповнолітній хлопчина має бути ліпшим пластуном і дотримувати присяги, що не буде пити, а чому від цього обов’язку звільнені повнолітні пластуни?

Отже пити – чи не пити? Присягати – чи не присягати, а тільки прирікати? Для мене це ясне, і я волів би щоб маленького пластуна не обставляти непосильними для нього обов’язками, не тільки щодо пиття, але і в багатьох інших завданнях.

Правда – нашу широку народну вдачу треба оформити якимись нормами, дисципліною, в більшій мірі, як цього вимагали б деякі інші народи, але тільки в міру, за мудрою радою: Quidquid agis, prudenter agas et respire finem! А цей кінець – вислід наших пластових педагогічних змагань – не завжди був задовільний у діяльності деяких дорослих пластунів. Не перечу, що в цій проблемі криється квадратура кола, яку годі притьмом розв’язати, – але вільно нам думати над уліпшенням методики, а то тим більше, коли нас доля розсіває по цілому світі між чужі народи. Там треба кожному українському пластунові “станути за мільйони”, тож треба виказатися стійким, кришталевим характером. А як це осягнути?

UA TOP Bloggers

2 Responses to Мирон Федусевич. Початки Пластового Руху у перспективі сорокліття. Частина 5

  1. […] було Сизий Орел). Ще в 1920-х роках художник створив офіційний знак українського Пласту: переплетення пластової лілейки з тризубом. Усі […]

  2. […] що її вживають по нинішній день – лілійка переплетена з тризубом, появилась значно […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *