Мої пластові трафунки. Друг Тато

Наступна публікація трафунків від друга Тата. Це такий собі маленький життєвий екскурс в сімдесяті з продовженням історії в дні сьогоднішні.

Позавчора-вчора вдруге відправив авторам-дописувачам трафунків обіцяні подаруночки. При цій нагоді нагадую, що акція триває далі – пишіть і воздастся вам 😉 !

Автор: пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ, Станиця Тернопіль

Мій пластовий трафунок ч. 2

9 жовтня ми вшановуємо 125–ліття дитячої письменниці Іванни Блажкевич. Історія, яку я Вам розповідаю, бере свій початок від 1975 року. Мій товариш, Ігор Герета (мистецтвознавець, історик – археолог…) запропонував відвідати в с. Денисів п. Іванну Блажкевич. До с. Денисова ми вирушили поїздом. Із нами ще були: художник Богдан Ткачик, Богдан Хаварівський. Письменниця нас дуже радо зустріла. Щедро пригощала нас фруктами власного саду. Др. Богдан почав «накидати» ескізи, а ми розмовляли на різні теми.

Мені запам’яталась один момент: коли вона хотіла продемонструвати якийсь твір, його не виявилось на місці. Тоді вона сказала що знову з’явився «Щезник» і почала його проганяти в дитячому стилі. Згодом цей документ знайшовся.

На світлині: Борис Демків, Володимир Вихрущ, Іванна Блажкевич, Микола Костенко, другий ряд Володимир Хома, Богдан Савка, Богдан Пастух, серпень 1976 року

1977 рік. Видатної письменниці не стало. Богдан Ткачик намалював чудовий реалістичний портрет письменниці, в якому чудово відтворив весь внутрішній світ п. Іванни.

1992 рік. У Куреня УПЮ ч.13 виникла потреба поставити виставу до дня Св. Миколая. Я згадав, що, будучи в с. Денисові, ми розмовляли про виставу «Святий Миколай». Сідаю на поїзд та їду в с. Денисів. Мене зустріла дочка письменниці (п. Дарія) і повідомила, що є лише рукопис на стенді. Я вручну переписав весь текст, бо іншого виходу не було. Згодом юнацтво куреня успішно поставило дійство «Святий Миколай» за виставою письмениці.

Іванна Блажкевич

1993 рік. Була видана збірка творів Іванни Блажкевич, встановлена державна премія для дитячих письменників і дівочий Курінь УПЮ ч. 16 остаточно визначився зі своїм патроном.

Ігор Герета

В подальшому виникла потреба поставити виставу до дня св. Юрія. Я звернувся до свого товариша Василя Дерія (вчений, письменник). Він написав мені декілька версій вистави «Св. Юрій». Дітям сподобалось і ми її поставили. А згодом др. Василь став лауреатом премії ім. Іванни Блажкевич. Ось така круговерть.

Старе фото І. Блажкевич

UA TOP Bloggers


5 Responses to Мої пластові трафунки. Друг Тато

  1. dytyna сказав:

    Цікаво. Першу фотографію дуже вартувало б підписати повністю, для історії.
    Андрію, “справа”, “зліва” – пишеться разом і чергуються з/с.

  2. @dytyna
    щодо фото – то хай Тато підписує, я напр. не знаю що, хто і як.
    щодо ліва-права – буду писати праворуч ліворуч – то виходить “друга справа” ніби як “інша справа”

  3. dytyna сказав:

    @Андрій Ребрик
    Можна й так. Гарно!

  4. dytyna сказав:

    Друже Тату, Ти підпишеш знімки?

  5. @dytyna
    Особисто був знайомий із Борисом Демківим та із Володимиром Вихрущем працював в університеті. Тепер в Тернополі створили алею мистецтв. Бронзова таблиця Бориса Демківа є на цій алеї.

    Ще за довго до цієї зустрічі із І. Блажкевич я працював у Львові у Фізико-механічному інституті разом із сином письменниці Богданом Блажкевичем. Тоді він був член-коресподен Академії Наук. Відзначився у дослідженнях в космічній діяльності. Я тоді займався ядерно-магнітним зрзонансом. П. Іванна тоді мене розпитувала про свого сина. Згодом я від неї отримав листа але на жаль не можу знайти серед тон паперу.

    З повагою др. Тато.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *