Северин Левицький. Український Пластовий Улад 1911-1945

Матеріал надіслав: пл.сен. Богдан Олексій, ЦМ

В рамках відзначення 121 річниці від дня народження Начального Пластуна – Сірого Лева, публікуємо кілька уривків з його книги “Український Пластовий Улад в роках 1911-1945 у спогадах автора”, виданої у Мюнхені 1967 року у видавництві “Молоде життя”.

ВІДНОВА ПЛАСТУ 1920-1924.
З РУЇНИ І ПОПЕЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ КАТАСТРОФИ
У 1919 р. УГА мусіла відступати під натиском ворога на схід, армія УНР – на захід. З ними відходили чільні лави пластунів серед борців за волю України. Кошмарний чотирикутник смерти і кривава ворожа реакція на всіх землях України, екзекуції на місцях, концентраційні табори по той бік Збруча, страшна пошесть тифу, розгром чи не всього організованого українського політично-культурного життя – це загальна картина нашого національного становища того часу. У Галичині дозволено було тільки, попри вияви церковного життя, животіти Українській соціял-демократичній партії, організувати спільну опіку і два-три українські, сильно цензуровані часописи.

Довелося великим трудом і жертвами відбудовувати наше життя з попелу руїн, користуючися з слабких сторін ворога і власних життєдайних сил.

У відбудові національного життя в Галичині важливим піонером став Пласт, що один із перших відновив свою діяльність. На Великій Україні за нових політичних обставин – окупації її советами – не було місця на пластове виховання. Тоталістична система виховання виключила при ще слабкій традиції Пласту віднову його, хоч би й у якійсь зміненій формі. Всі організації молоді заступлено формами «жовтенят», «піонерів» та «комсомолу» – з програмою підготови до будівництва комунізму. Тільки до 1924 р. існували в Києві російські «бойскавти», серед яких було також і деяке число українців.

Дещо легший був у своїх початках режим польської окупації західніх українських земель. Ще не вщух гамір війни, ще їздили польські панцерні поїзди в Карпати проти «Петрушевичівських банд», як на щляхах Галичини, в її лісах та полях, на вулицях міст і сіл задзвеніла бадьора юнацька пластова пісня. Прибиті особливим болем по втратах у боях найближчих осіб, часто розчаровані в своєму національному ідеалі, громадяни після катастрофи в 1919-1920 рр. ставали як громом уражені появою нових, жвавих, повних ініціятиви гуртків українських пластунів. Віра в невмирущість української визвольної ідеї росла й міцніла. (стор.25).

ПЛАСТ НА ЗАКАРПАТТІ
Великим кроком наперед було в цей час і нав’язання тісного зв’язку та підпорядкування ВПКоманді Пласту на Закарпатті. Відбуто це переважно через проф. Леоніда Бачинського та його найближчих співробітників (проф. Остапа Вахнянин трагічно загинув 1924 р.). Проф. Бачинський приїздив до Львова, і тут обговорювано й устійнювано організаційні зв’язки та спільні ідеологічні напрямки. Завдяки його вмілим заходам «Пласт» виділено з державної скаутської організації Чехо-Словаччини в окрему автономну групу під проводм т. Зв. Пластової Команди в Ужгороді, на чолі якої став сам Бачинський. Пласт на Закарпатті різнився від галицького хіба що лиш деякими відхилами в однострої та відзнаках, які були пристосовані до приписів державного скавтингу Чехо-Словаччини. Основні методи у вихованні й завдання праці були спільні.

Українську частину спільного скаутського журналу «Пластун, юнак, черкес» виділено виділено в окремий пластовий журнал «Пластун», друкований спершу правописом Закарпаття, згодом – спільним українським правописом. Зміст журналу узагальнився. Видавництво «Ватра» відразу прийняло цю платформу, підпорядкувавши себе пресовому референтові Пласту.

Та зв’язок утримувано не тільки через пластову верхівку. Втягнуто до цього й пластову молодь безпосередньо. Влаштовувано стрічі галицьких та закарпатських пластунів у прикордонній смузі Карпат, на Говерлі або на Пікуї. З галицького боку організатором цих стріч був 5-ий курінь УУСП «Довбушівці» з Станіславова. Висилано також галицьких пластунів до пластових таборів Закарпаття через «зелену границю». Закарпатські пластуни, своєю чергою брали участь у наших таборах. Уся ця акція провадилась конспіративно. Раз пощастило навіть вислати цілу групу ст. пластунів (студенти вищих шкіл) на мандрівку по Галичині. Вони оглянули зокрема, Львів, побували по наших таборах, ентузіястично вітані нашою молоддю. На пам’ятку цього щільного єднання прийнято одне спільне (перше) пластове відзначення, т. зв. «Свастику заслуги», з емалі в жовто-блакитних кольорах, що всередині на тлі лілеї з тризубом мала закарпатський герб – ведмедя. Свастику ношено на блакитній стрічці з жовтими випустками. Виконана вона була в Празі.

Та ідеальний час невтручання чеської влади до пластової ділянки праці не тривав довго. Чеська влада дедалі більше почала «вглядати» в діяльність Пласту, а великий удар принесло Пластові видалення з Закарпатської України педагогів, зокрема, таких чільних провідників Пласту, як Леонід Бачинський, брати Заклинські та ін. Дальше ведення Пласту перебрали на себе вже «автохтони», які не знижували розмаху-розвитку, проте їм довелося вести завзяту боротьбу з москвофільським скавтингом ім. Духновича, а то й загально ліквідаційними замахами на Пласт з боку чеської влади. (стор. 58-60)

Табір УПЮ на Соколі, 1930

Табір УПЮ на Соколі, 1930

В 25-РІЧЧЯ ПЛАСТУ
У 1936 р. припадало 25-річчя існування Українського Пластового Уладу. Цю нагоду використала Команда СУПЕ в Празі для популяризування Пласту серед свого й чужого громадянства. Одначе, й Галичина використала цей вельми догідний момент для поставлення проблеми перед очі свого громадянства.
Спеціяльний комітет провів широку кампанію «за Пласт», організував у Лдьвові пластову історичну виставку і академію, в усіх осередках молоді відзначено цю подію спеціяльними імпрезами, зокрема – пожвавлено пластове таборництво. Ця подія дала великий приплив молоді до Пласту, не зважаючи на те, що це був час, коли польська влвда посилено добиралася до Пласту, розв’язуючи, зокрема, організований Пластом «Доріст» РШ. Повернулося тоді до Пласту багато й тих давніх ст. пластунів (-ок), що були від нього відступили. (стор. 82)

ПЛАСТ НА ЗАКАРПАТТІ
Тим часом Пласт на Закарпатті виконував своє історичне завдання перевести масу української молоді Закарпаття від світогляду «автохтона» до вершин національної свідомости модерного українця. Динаміці його розвиткових тенденцій не могли перешкодити ні заходи чеського центрального уряду (що виявили себе в усуненні чи не всіх учителів «неавтохтонів з Закарпаття і в насадженні «етимології» та штучної мови), ні москвофільський, т. зв. «русский» Бой-Скавтинг ім. Духновича.

Маси української молоді, вихованої в Пласті, твердо стали наприкінці 30-х рр. на національні засади і вславили себе в 1938 р. в змаганні до здобуття національної української мети, несучи при цьому жертви крови й життя. Окремий нарис повинен доповнити ці мої короткі слова про вагу Пласту та його майже 20-річний розвиток на славній українській «Срібній Землі».

Після коротких днів національної свободи й важкої боротьби Карпатська Україна опинилася в обіймах мадяро-гітлерівської окупації. Пласт і тут мусів закінчити своє легальне існування. (стор. 83).

Закінчено цей нарис у шпиталі в Авгсбурзі восени 19 грудня 1948 року.

Сірий Лев

UA TOP Bloggers

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *