Андрій Ребрик (далі А. Р.): — Які основні сподівання справдилися з участю в джемборі?

Олена Галушка (далі О. Г.): — Перше сподівання, яке виправдалося — українські скаути гідно представили свою країну на, хоч як би голосно це не звучало, та таки є правдою, найважливішій події скаутського світу. Нажаль, з самого початку планувалася більша кількість осіб у делегації.

Нескладно запалювати свічку від свічки — і я спостерігала, що нашим учасникам це чудово вдавалося. Поки вони були на Джемборі, ціла Україна з затамованим подихом очікувала нових повідомлень, якими вони періодично оновлювали сповіщення на пластовому порталі. Інформація, яку я отримала з неофіційних джерел — є й такі, що уже відкладають кошти на Світове Джемборі в Японії, і правильно роблять, бо лише почавши готуватися зараз, ми не усвідомимо в 2014 році, що подія, що станеться у 2015, впаде нам, наче з неба на голову.

На перед відправленням на зустрічі мала розмову з юнацтвом — що вони очікують від Джемборі. І так мені здається, що і їхні сподівання абсолютно задоволені: вони отримали новий дуже цікавий досвід, дуже багато знайомих, розкиданих по цілій земній кулі, потренували свої знання з іноземної мови, побачили Швецію, покупалися в Балтійському морі, навіть більше, сталося багато такого, чого вони навіть уявити собі не могли, як, наприклад, побачити живого Беар Грилза, погостювати за межами Джемборі у шведському таборі, потанцювати під виступ гурта “Europe”, помедитувати з буддиськими монахами та ще дуже багато іншого, чого навіть отак одразу ж і не згадаєш.

А. Р.: — Чого конкретно вдалося досягнути українському скаутингу в цьому ділі?

Ст.пл.вірл. Оленка Галушка, ЧХ

Ст.пл.вірл. Оленка Галушка, ЧХ

О. Г.: — Український скаутинг ступив ще один крок вперед до об’єднання, адже до складу української делегації ввійшли представники кількох обласних осередків НОСУ та кількох організацій, зокрема НСОУ Пласт, МО “Скаути Києва”, МО “Плай”, які, потрібно визнати, добре ладили між собою, організовуючи спільний побут на Джемборі. Українські скаути побували на Світовому Джемборі, і, вірю, що це буде стимулювати їх брати участь у інших міжнародних подіях, а також закликати й інших, своїх друзів, приєднуватися до них.

Багато висновків було зроблено, помилки підготовки делегації — проаналізовано, і вірю, що в майбутньому вони уже не будуть допущені.

А. Р.: — Які були найбільші труднощі?

О. Г.: — Першою найбільшою трудністю були, звичайно, фінансові аспекти участі у Джемборі — навіть попри те, що вкладка для українця дорівнювала половині вкладки для німця, сума для багатьох сімей виявилася завеликою та непідйомною. Другою трудністю, проте не менш вагомою, було неусвідомлення пластунами, для чого їм участь у Світовому Скаутському Джемборі. Станом на зараз не дуже багато пластунів брало участь у скаутських проектах міжнародного рівня, тому не всі усвідомлюють, наскільки важливим є гідне представлення скаутингу в Україні, а також усі перспективи та можливості співпраці з організаціями інших країн, які відкриваються перед тими, хто бере участь у проектах такого типу. З одного боку, було дуже шкода, що з України на Джемборі вибралося лише 27 осіб — ця цифра не до порівняння із розміром делегацій Польщі, США, Великобританії чи Данії, кількість яких добігала до тисячі осіб. Проте це був перший крок.

Можливо, перепоною стало і те, що ми запізно почали підготовку — організація делегації на Світове Джемборі за рік — це дуже пізно — якщо враховувати досвід тих же наших сусідів, яких ми згадували вище — поляків, то перше, що вони роблять, повертаючись додому із Світового Джемборі — починають підготовку до наступного Джемборі. Тому розміри їхньої делегації цілком підтверджені та виправдані.

А. Р.: — У звязку з підготовкою ЮМПЗ які б рекомендації для оргкомітету з огляду на участь у джемборі?

О. Г.: — Готуватися, готуватися і готуватися, і ні в якому разі не відкладати підготовку на завтра 🙂

Стосовно того, що можна запозичити зі Світового Джемборі нашому ЮМПЗ, то однозначно таким, на що варто звернути увагу, вважаю добре організовану систему зустрічі учасників — їх зустрічали автобуси у трьох точках прибуття – двох аеропортах (в тому числі найближчому міжнародному — Копенгагені, що розташовувався за близько 150 км від місця проведення Джемборі); методологію складання програми — різноманітної, цікавої, добре збалансованої; систему залучення волонтерів до підготовки Джемборі, та систему їх відзначення і мотивації.

Взагалі, на Світовому Джемборі дуже добре працювали підготовчі комітети, які займалися однією конкретною темою, і нам також необхідно сформувати такі комітети нашого ЮМПЗ вже зараз. Доброю була також робота зі спонсорами — багато шведських великих фірм підтримали проведення Джемборі, за що були добре прорекламовані організаторами.

Запрошую підписатися

Час від часу ми готуємо підбірку найкращих матеріалів і будемо раді поділитися

Чудово! Ми надіслали лсиста на вказану пошту, його треба відкрити і підтвердити підписку.