Цьопа Паліїв: Традиція доброго пластового імені

На 50-річчя Пласту, 1962 р.
Передрук – Цьопа Паліїв. Та, що прорвала греблю.
Нью Йорк, 1982. C. 137-140

В Україні, в Косові на Гуцульщині був колись відомий 25-ий пластовий курінь. Патроном у ньому був Михайло Павлик. Курінь цей відомий був тим, що до нього належала гуцульська молодь, яка не тільки, що зі запалом доповнювала свою самоосвіту, щоб дорівняти знанню пластових вимог молоді, яка могла ходити до шкіл — але розбудовувала своє господарство. Вони мали свою домівку, килимкарські варстати та різні інші вияви пластової самодіяльности.

Були у них деякі цікаві звичаї. Ось примір: в неділю по Службі Божій в домівці перед пластовою відзнакою і портретом патрона відбували вони свій тижневий звіт. Починали вони його піснею, що мала такі слова:

Тижневий звіт надходить вже, хто що зробив кажи оце:
Коли ж зробив ти що лихе — виказуй тут, хай пропаде!
Коли ж весь час робив добро, хай стане приміром воно!

Відтак виходили чергою і звітували про свої добрі, але теж і лихі вчинки. Відвага самокритики, щирість і отвертість у відношенні до твердих але добровільно прийнятих вимог, виробляли у них властиву оцінку вартостей. Вчилися вони в цей спосіб осуджувати недбальство у других, але теж і у себе самих, їхня пластунська амбіція, їхня охота збагнути й розуміти цілі Пласту помагала відучуватись а то й не набирати злих навиків і привичок.

  • Бо охота ставати сильнішим у своїх постановах,
  • Бо охота ставати кращим, кориснійшим для своєї родини, свого пластового гурта та цілої спільноти,
  • Бо охота берегтися злого впливу, ставати обережним у сходженні з пластової дороги,
  • Бо охота ставати бистрішим у охопленні провідних думок великої пластової ідеї

— позначувала стиль пластової постави справжніх пластунів! Слабим у своїх постановах, слабим духом, безсилим у своїх злих привичках, безідейним самолюбом потрапить бути кожний — не треба на це вступати аж до пластових рядів!

Тому у цих „гуцульських” пластунів було активне відношення до життя, з його добрими й лихими сторінками.

Зробив лихе — виказуй, хай пропаде,
Зробив добро — виказуй теж. Воно ж має заохотити других, ставати приміром!
А примір, Друзі — це головний засіб і головний секрет успішного пластового провідництва і пластового співжиття.

Згадую цей косівський звичай тому, що він був напевно одною із цеголок, яка причинилася до будови пластової традиції — доброго пластового імені, яке допомогло встоятись Пластовому Рухові, єдиній в свойому роді і віці українській організації, яка у первісному задумі дійшла золотого ювілею.

Звичай цей ще тим замітний, що він так різько визначує вагу почуття відповідальности, найціннійшої і я б сказала найбільш суттєвої пластової прикмети. Відповідальности за себе і відповідальности за других, близьких і далеких. Звіт — це застанова над тим чи вартно чи безвартно провели ми день, тиждень, рік, яка користь, що ми сходилися щотижня? Чи вартно чи безвартно пройшов час до нового вибору і курінного, станичного чи іншого проводу? Чи дійсно все що було у нашій силі ми старались зробити?

Так це звітування вчило та повинно завжди вчити неприкрашено дивитися на успіхи, справедливо давати осуд непластовій поставі членів незалежно чи у щоденному житті чи у житті родини і спільноти. Бо ж малі речі збіраються на великі і від дрібних „приватних справ” (до яких дехто думає, Пласт не має права мішатись) починається шлях пластової мандрівки до пластового ідеалу.

Пласт встоявся 50 років на твердій криці ідейних українських виховних заложень, що сягають далеких і великих днів, великих подій, великих мудрців чи то в княжих коронах, монаших свитах чи тих, з Богом даними талантами, які родились в Кирилівці чи в Нагуєвичах. Усі вони на сторожі грядучим поколінням поставили слово своє палке і це і слово стануло на сторожі пластової програми і пластової цілі.

І кожночасно впродовж пів сотні вже років находились провідники, що вірили в те слово і находилась молодь, що йшла за цим словом, а батьки, які дорожили своїми дітьми довір’яли йому.

І позначувалось пластове життя безчисленними сходинами, збірками, пригодами, мандрівками та очайдушними плянами. Але позначувався пластовий шлях і твердими кроками маршової колони Січових Стрільців, яку провадив незабутній Чмоль вулицями Києва, позначувався і очайдушністю у боях, де треба було платити життям, як хорунжий-пластун Яримович, позначувався жертвенністю і напругою нервовою членів підпільного Пласту, які дали зі своїх рядів може найтвердшу кадру провідників, що оправдала себе на Карпатській Україні і у різних довірених завданнях і у битві під Бродами а вкінці у крівавій боротьбі у Чорному Лісі…

І так було довгих і так різних умовинами п’ятдесять років.

Сьогодні ми гордо дивимося на п’ятьциферну десятку!

Але, Друзі, це все нас зобов’язує без огляду на вік, без огляду на місце, яке ми у Пласті займаємо!
Ім’я пластуна має вимову і тому до пластуна мусять бути поставлені вимоги, їх ставити згідно з ідейними заложеннями і їх обстоювати мусить кожний шануючий себе пластун.

Від кожного з нас окремо буде залежати чи дамо себе особисто чи як збірнота зіпхати змагові життя на останнє місце, що більше, вийти з нього не відогравши в ньому ніякої ролі. Свідомо і відважно та консеквентно мусимо спромогтися на сильний і рішучий протест у відношенні до непластової постави яку тут і там виказує наше членство. Не біймося зменшення числа, біймося форми без пластового змісту. Підмінки Пласту нікому непотрібно. Ми мусимо наше життя спрямовувати в атмосферу свідомої співвідповідальности і співдії провідників. Життя нашої пластової молоді має позначатися свобідними виявами їхньої ідейної снаги і хотінь, але такої, яка вміщається у пластові рямці.

Відповідальність і співдія повинні бути гаслом провідників у чергове п’ятдесятиліття!

Наші задуми зреалізуємо, якщо кожний з нас наше завдання, якого ми добровільно піднялись самі чи нас покликали, будемо старатися якнайкраще по нашим силам виконати. Це буде успішне пластування – тоді відчуєте ритм ідейного пориву, що в’яже ваше, юні Друзі життя з життям попередніх пластових поколінь і ритм, що в’яже сьогоднішнє молоде ідейне покоління тут і там, поза границями України і тими які в Україні сущі, у серцях мають тепло і мисль для улюбленої батьківщини.

Такого пластування я Вам Друзі бажаю на порозі нового п’ятдесятиріччя нашої організації зі щирого серця!

Більше дописів про пластовий курінь “Ті, що греблі рвуть“.
Рекомендуємо інші дописи цього автора за тегом “Цьопа Піліїв

Друзі, якщо вам подобається ідея блогу та його контент, то побажати йому (блогові) успіхів і процвітання ви може на сторінці благодійності 😉


2 Responses to Цьопа Паліїв: Традиція доброго пластового імені

  1. […] Цьопа Паліїв: Традиція доброго пластового імені […]

  2. […] Від 1936 р. Старява увійшла до пластових осель, що їх організував таємний Пласт. На цій оселі перебувало річно 120—150 новаків. Одного року зимою відбувся дівочий табір, який фірмувало Українське Крайознавче Товариство «Плай» під командою скм. Ц. Паліїв. […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *