Пластова діяльність Петра Франка

Матеріал публікується до 121 річниці від дня народження Петра Франка.

Автор: пл.сен. Богуслава Гринів
Джерело: Пластовий Шлях, ч. 1(165), 2011

Найважливішим пластовим ділом Петра Франка, без найменшого сумніву, є скликання та проведення першого З’їзду впорядників пластових гуртків, на якому з окремих осередків було створено нашу організацію. Саме цьому в основному присвячене наше дослідження.

Подаємо також спогади вихованців Петра Франка зі створених ним пластових осередків: при Філії Академічної гімназії у Львові (1911 —1914) і при Коломийській державній гімназії (1922—1929).

При підготовці цієї статті використано архівні матеріяли і спогади, які зібрав ст. пл. Юрій Юзич.
Висловлюю щиру подяку за допомогу у підготовці матеріялів ст. пл. Ользі Свідзинській.

Перший з’їзд впорядчиків Пласту
Виникнувши у Львові восени 1911, пластові осередки доволі швидко поширилися по містах і навіть селах Галичини. Однак їхня діяльність не носила організованого характеру. За важливу справу — надання пластовому рухові цілеспрямованости та однозгід- ности — взявся Петро Франко. Про це свідчать замітки в газеті «Діло», які згодом, вже на еміґрації, зібрала і опублікувала в «Листках дружнього зв’язку 1 куреня УПС ім. С. Тисовського» (ЛДЗ) пл. сен. Дарія Навроцька. З цих статей подаємо тільки основні думки.

«Діло» ч. 51 з дня 7 березня 1913
Вже більше як рік у нас зачався пластовий рух, але зроблено дотепер ще дуже мало. Справді, майже по всіх містах Східної Галичини позакладалися пластові гуртки, але всі йдуть самопас, думаючи, що організація в тім полягає, щоби кождий відділ заховав свою індивідуальність.

Час уже покинути таке роздроблення й надати цілому рухові одноцільність і єдність, як має прим. від самого початку рух в Англії. Ходить тут передовсім про єднаковість одностроїв, рівні вимоги при іспитах, однакові відзнаки, однаковий впоряд, спосіб забави, однакову організацію ( гуртки по сім членів з провідником, заступником і скарбником, курені поділені на сотні, паланки поділені на курені й області). Щоби вже раз дати початок, взиваю всіх впорядчиків, щоби до кінця цього місяця прислали або передали свої гадки й заміти в тій справі, а рівночасно назначили день, в котрім могли б з ‘їхатися до Львова (що лежить у середині Східної Галичини) й порозумітися остаточно в тій справі. З свого боку предкпадаю дні 6 і 7 квітня 1913 р.

Постанови з’їзду будуть важні для всіх пластових гуртків.

П. Франко Львів, ул. Понінського ч. 4.

«Діло» ч. 68 з дня 27 березня 1913
З’їзд пластових впорядчиків, пропонований на 6 й 7 квітня, повинен з’єднати безумовно всі наші курені. Ціллю з’їзду буде вирішити й запровадити повну одноцільність у всіх куренях. Розходиться передовсім про одноцільність слівні, впоряду, організації, однострою, іспитів. Впорядчики мали б те все вирішити й стисло придержуватися. Рішені питання обов’язували б усіх впорядчиків через один рік аж до другого з’їзду. Але беручи під увагу, що пластовий рух у нас недавно почався й навіть не всі впорядчики знають про все, що до «Пласту» належить, з’їзд буде свого роду курсом, бо дотепер зголошено чотири найважнішіреферати: Др. О. Тисовський: «Пластовий устав» і «Іспити» (а іменно, що вимагається до іспитів, спосіб питання, відзнаки й степені), М. Залужний: «Організація (початки й розвій) у нас а в інших народів», С. Левицький: «Однострій і всі прилади», П. Франко: «Впоряд і полеві вправи». Охочі можуть зголосити один або два найвище реферати. По кождім рефераті слідує дискусія, а вкінці прийняття відповідного внесення, поставленого референтом. Всякі запити й зголошення на з’їзд треба слати на адресу: П. Франко, Львів, ул. Понінського ч. 4.

«Діло» ч. 74 з дня 3 цьвітня 1913
1-ий Пластовий З’їзд почнеться 6.IV. 1913 р. о год. 10 рано в сали тов. «Основа» при вул. Снядецьких ч. 4. II п. Денний порядок був уже раз оголошений. По кождім з рефератів дискусия. З’їзд потреває один день. Зголосилися дотепер 4 по- зальвівські курені. Не зголосили свого приїзду Станиславів і Перемишль, де Пласт стоїть вже зовсім добре. Чи організацийний змисл поминув ті міста. Проситься о приїзд всіх впорядчиків, бо розходиться о витворення одноцільної, а тим самим сильної організації. Отже до побачення на з’їзді.

П. Франко, начальник

Репортаж із 1-го Пластового З’їзду
«Діло» ч. 80 з дня 11 цьвітня 1913
Перший З’їзд впорядчиків Пласту відбувся 8-го сего місяця. Предсідателем вибрано П. Франка, що на секретаря попросив М. Залужного. Перед приступленням до денного порядку з’їзд рішив, що ухвали, запавші більшостю голосів, є важні аж до другого з’їзду і їм мають підлягати всі курені, що прислали своїх відпоручників.

Жваву дискусію викликали слідуючі точки денного порядку: Устав «Пласту» — реферат др. О. Тисовського, «Організация Пласту в нас і в инших народів» М. Залужного та «Однострої і прибори» С. Левицького [не Сірого Лева — ред. ЛДЗ]. Без дискусиї принято реферат про «Полеві вправи і впоряд» та «Внески і запити».
Бажаючи одноцільности і якнайбільшого поширення Пласту, з’їзд рішив вибрати окремий «інформуючий комітет», що був би обов’язаний давати всякі вказівки, поради і інструкції для бажаючих заложити чи то провадити Пласт. До комітету увійшли: др. О. Тисовський, П. Франко, М. Залужний, С. Левицький, усі з Львова. Щоби комітет з успіхом міг провадити свою працю, з’їзд рішив оплачувати по 1 К. від гуртка на рік на ту ціль. Сей податок є невеликий, але прямо конечний, коли вважити на обширне поле діяня. Кождий курінь повинен отже вислати сей податок до кінця сего місяця на адресу скарбника комітету др. О. Тисовського, Львів, ул. Сапіги, головна ц. к. гімназия.

В дальшім тягу з’їзд апробував однострій і слівню, котру демонстрували прелєґенти. У всяких справах (одностроєвих чи організацийних) належить відноситися на адресу писаря комітету: М. Залужного, Львів, ул. Крашевського 25. На відповідь треба залучити марку. За відступленя салі цілком безкорисно впорядчики з ‘їзду складають на сім місці щиру подяку Товариству «Основа».

Учасник.

Стає очевидним, що перший З’їзд, підготовлений, скликаний і проведений зусиллями Петра Франка, — це є і юридично, і по суті створення організації «Пласт».

Друзі, якщо вам подобається ідея блогу та його контент, то побажати йому (блогові) успіхів і процвітання ви може на сторінці благодійності 😉

Пласт при Філії Академічної гімназіїу Львові в рр. 1911—1914
Майже всі вихованці першого пластового осередку при Філії Академічної гімназії загинули в обох світових війнах. Маємо один-єдиний спомин пл. сен. Ілярія Домбчевського — «П’ятдесят років тому». Спомин написаний вже на еміґрації, за океаном, на прохання курінного куреня УПС ч. 7 ім. Андрія Войнаровського, членом якого був Ілярій.

В числі 8 бюлетеня цього куреня за травень 1962 року (с. 24—28), зокрема, читаємо (подається в скороченні):

Восени 1911 року розійшлась у нас на Філії Академічної гімназії у Львові вістка, що закладають Пласт.

Ніхто з нас не знав докладно, що воно таке, й тому ходили на ту тему різні-прерізні чутки. Врешті прийшла очікувана хвилина, й ми зібралися в класі, щоб довідатися про нову організацію й, можливо, вписатися до неї. Ми дуже втішилися, коли з’явився перед нами всіма люблений учитель руханки Петро Франко. Він розповів нам докладно про Пласт, про обов’язки пластуна й про пластові заняття. Не забув і про прогульки, й це нам дуже подобалося, тому майже всі приявні хотіли вписатися в члени Пласту. Та яке було декого розчарування, коли нам заявили, що пластунами можуть бути тільки добрі учні.

Сходини наші відбувалися дуже правильно, радо ми на них приходили й старалися їх не опускати. Нашого провідника Петра Франка ми дуже любили, він був для нас ідеалом, ми йому беззастережно вірили та безоглядно його слухали. Він умів підійти до молоді, бо був добрим педагогом та знаменитим психологом, зокрема умів з’єднати собі сільську молодь, з якої в 90 відсотках складалася наша гімназія. Він потрафив нас захопити, й йому ми завдячуємо наше прив’язання до Пласту й вірність його ідеалам. Як я тепер бачу, мусив він добре опанувати ідеологію й техніку пластування.

Яке ж було моє здивування й обурення, коли я перечитав у одному нашому журналі дуже строгу критику сходин, які провадив тоді наш провідник що першу нічну прогульку мали ми щойно на День Весни, мабуть, 1913 року.

Прийшов пам’ятний 1914-ий рік. Нашу силу заманіфестували ми здвигом Січей і Соколів. Був це крайовий здвиг, і я ніколи його не забуду. Це було щось величавого. Жартували також з крісами Українські Січові Стрільці, й нікому навіть і в думку не прийшло, що вкоротці при йдеться їм піти здобувати волю Україні.

Відомо, що влітку 1914 Петро Франко організував пластовий табір у Чорногорі, всі учасники якого, на чолі з ним самим, на заклик Головної Української Ради зголосилися добровольцями до Леґіону УСС.

Пласт при Коломийській державній гімназії в роках 1922—1929
Петро Франко! Не можу зараз знайти в своїй бібліотеці того журналу, але пригадую собі добре, що нас представлено там як «недисципліновану банду» чи щось подібного. Не можу ручити зараз за вірність моїх слів, але такий був зміст тої критики. В ім’я правди почуваюсь до обов’язку це бодай тепер спростувати. На мою думку й так, як я дивлюся на ті речі тепер і як я відчував їх тоді, молодим юнаком, Петро Франко поступав дуже вміло, з великим педагогічним підходом і знанням виховних метод Пласту. Як згадав я вже, він був добрим психологом і знав, що учням нашої гімназії не вистачало чемненьке говорення, бо це ж були переважно діти села, що змалку пасли в полі гуси, корови чи коні. До тих буйних юнаків, непризвичаєних до міста з його етикетою й добрим тоном, треба було підходити дещо інакше, ніж поступали виховники в т.зв. Головній гімназії, де учні походили головно з міських інтеліґентних родин. У нас молодь мусила вижитися по-своєму, потребувала більше руху. Коли хтось твердить, що не було в нас дисципліни, то це невірно, бо в вас, навпаки, була залізна дисципліна. Велику вагу відігравав у нас впоряд.

Наш перший вимарш у природу відбувся, як тільки засяло весняне сонце 1912 р. Одного дня нам заповіли першу прогульку й що ми маємо постаратися про однострій і виряд. Однострій ми дістали. Спровадили його відкись, чи не з Австрії, або й Англії. Це була синя, радше темно-синя (ґранатова) блюзка, чи радше сорочка, здається, такі самі штанцята, великий крислатий капелюх, не загнений з одного боку, чим відрізнялись ми від польських скавтів, що мали одну крису капелюха загнену. Річ ясна, що не бракувало й палиці.

Пізніше ми робили під час маршів теренові гри, ставили шатра, читали мапи, рисували плани й училися, як у природі послугуватися компасом, орієнтуватися за деревами в лісі тощо. Так ми підготовлялися до довших, кількаденних прогульок. Здається мені, хоч напевно вже не можу пригадати,про пластову діяльність Петра Франка в ті роки крім споминів його учнів та пластових вихованців маємо і архівні записи, опрацьовані ст. пл. Юрієм Юзичем. У листуванні ВПК з пластовими куренями в Коломиї, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові, знаходимо багато документів, що свідчать про пластову діяльність Петра Франка. Наведемо декілька прикладів.

Документ 1. Лист опікуна 19 полку П. Франка (з підписом і печаткою полкової команди) до ВПР від 22 січня 1923 року. В листі між іншим зазначено, що звіт полку за грудень 1922 року відіслали без підпису через виїзд на різдвяні свята Франка з Коломиї.

Документ 2. Лист-рукопис Петра Франка «До ВПР у Львові. Прошу прислати ласкаво взір заяви для опікуна, бо всі заяви, які були в дотеперішнього опікуна, пропали. Опікун Петро Франко, учит. рухай ки. Коломия, дня 22.1.1923»

Документ 5. Приречення Петра Франка як опікуна 19 пл. полку Залізняка в Коломиї від 3.2.1923.

Документ 26. Лист Івана Мартинківа з печаткою Полку та підписом Франка про дозвіл на вибір нового полковника полку, оскільки він вже безперервно працює від 2.10.1921 року.

Вельми змістовними та цікавими є спомини Петра Мельничука, опубліковані двічі: в газеті «За вільну Україну» від 17. 11. 1990, а також в журналі «Пластовий шлях» ч. З (139) за 2004 рік. Автором першої публікації є сам Петро Мельничук, авторкою другої — його правнучка ст. пл. вірл. Христина Чорненька.

Ось найважливіші дії й події, описані в згаданих публікаціях.

Петро Франко організував таємний гурток пластунів. У Львові Пласт був тоді, здається, легальною організацією, а в Коломиї — заборонений. До цього гуртка належало 22 учні 4-6 класів, у тому числі і я. Ми сходилися в лузі над Прутом, де вчилися плавати й рятувати потопаючих, або на Воскресінецькій горі. Там нам Петро Франко розповідав про завдання й мету Пласту, про світлі сторінки історії України та про визвольну боротьбу нашого народу й причини невдач у ній.

Кожний з членів гуртка вів щоденник, у якому записував, що зробив злого. Ці щоденники вибірково зачитували пластуни на початку наших сходин. Петро Франко хвалив за добрі вчинки, а злі аналізував і давав пораду, як їх не допускатися. Вчив нас, що пластун повинен навчитися все для себе зробити: пришити ґудзики, випрати носову хустинку, направити шкарпетки, випрасувати сорочку і штани, вичистити до блиску взуття і т. п. Пластун не повинен соромитися виконувати будь-яку роботу. Часто повторював: «Праця єдина з неволі нас вирве…» Пластун має чемно й делікатно обходитися з дівчиною, жінкою, старшою людиною й взагалі з людьми.

Принагідно читав нам, на наше прохання, свої вірші, які нам подобалися. Його мудрі й добрі слова, високоморальне виховання впливали на нас. Пластуни стали відрізнятися від маси учнів, краще вчитися, охайніше виглядати, були ввічливими й організованими, немов підросли.

Восени 1929 року всіх нас, пластунів, польська поліція арештувала. Правда, довго нас у в’язниці не тримали, але жорстоко допитували. На славу пластунам, ніхто не признався до приналежности до гуртка, отже, не було й суду.

А фінал був такий, що на вчительській конференції в присутності й на вимогу візитатора Львівської кураторії Кестліха всіх нас, 22 пластунів, виключили з Коломийської гімназії із забороною далі вчитися на території Польщі. Крім того, звільнено з роботи шістьох учителів, які обстоювали пластунів. Це були: Петро Франко, Володимир Лепкий (двоюрідний брат Богдана Лепкого), Левицький, Дмитро Николишин, катехит о. Капустинський, а шостого прізвища, на жаль, не пригадую.

А ось як згадує Петра Франка ще один учень коломийської гімназії Д. Братівник:
Я мав щастя бути учнем Петра Івановича протягом семи років. Я відчував, що зі всіх моїх учителів він був найбільш авторитетним і всіх перевершував силою волі.

Втішно, що у львівському Осередку Праці пластунів сеньйорів є вихованець Петра Франка — доктор Володимир Паланиця. На наших сходинах він не раз розповідав про своє юнацьке пластування під опікою Петра Франка. Тут згадаю лиш те, що доповнить попередні спомини.

Заприсягались пластуни в присутності отця Капустинського, який мовив до них: «Я вас благословляю на те святе діло. Виконуйте складені обіти до кінця свого життя».

В неділі і свята учні в приміщення гімназії слухали релігійну науку (екзорту), потім організовано йшли до церкви на Богослуження, а вже після відправи пластуни крокували на Воскресінецьку гору на мудрі настанови шанованого і любленого опікуна.

Примітна ще одна цінна деталь: Петро Франко ходив у бездоганно повному пластовому однострої.

Інтерв’ю з пл. сен. Володимиром Паланицею, яке взяв ст. пл. скоб Андрій Котлярчук, зберігається у фондах Музею-архіву Пластового руху у Львові.

Дозвольте закінчити словами нашої поетки пл. сен. Лесі Храпливої-Щур: «Для нас, пластунів, Петро Франко найбільшою мірою співтворець Пласту — тієї організації, яка переможно пережила дві світові війни, ворожі окупації і сьогодні виховує оце вже п’яте покоління української молоді дослівно по цілому світу».

Довідка:

  • Більше з історії минулого Пласту за тегом історія
  • Більше статей на блозі “100 кроків” про Петра Франка

*

10 Responses to Пластова діяльність Петра Франка

  1. […] його закидів спростував свого часу вихованець Петра Франка Ілярій Домбчевський, деякі спростовують архівні документи. Так чи інакше, […]

  2. […] замітки з газети “Діло” публікувалися  у статті Богуслави Гринів про пластову діяльність Петра Франка, однак повторюємо тут, заразом виправляючи дві […]

  3. […] УСС-ів становища старшин негайно (Чмола, Гнатевич, П. Франко) або згодом (Яримович, Сушко, Степанівна, […]

  4. […] роках була зв’язковою УПА. Зналась та приятелювала з Петром Франком, Галиною Дидик, Миколою Колессою, о. Омеляном Ковчем, о. […]

  5. […] два молоді педагоги — Олександр Тисовський та Петро Франко у шкільному році 1911—1912 рр. Одночасно як організатор […]

  6. […] Зі старших пластунів пам’ятаю добре Ол. Тисовського, Петра Франка – викладача руханки малої семінарії по вул. […]

  7. […] Подібний тайний пл. гурток заснував у грудні 1911 р. серед старших середнєшкільників Петро Франко [8]. […]

  8. […] Чмоли, поруч з гуртками Олександра Тисовського та Петра Франка, став одним з трьох джерел зародження Пласту […]

  9. […] У звіті Сокола-Батька за 1912 р.¹ читаю: Введено також Пласт, до якого вписалося 44 учеників. До липня вів їх товариш Гайдучок, по вакаціях від 15 вересня обійняв провід Петро Франко. […]

  10. […] пластового руху на Україні, син великого Каменяра, Петро Франко, і видав їх окремою книжечкою в далекому 1913 […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *