Грошові знаки-купони пластових частин м. Бережани у 1927—1928 роках

Автори: Степан Пахолко, Ольга Мартин (Львів)

Матеріал підготував ст.пл.скоб Іван Гоменюк, ЦМ

Перші пластові гуртки, курені, полки почали з’являтися на території Західної України в 1911 р., однак, початково вони існували нелегально. Незабаром Крайова шкільна рада порушила питання про створення пластунських гуртків при школах та інших навчальних закладах. Метою пластових організацій було всебічне патріотичне самовиховання молоді, підготовка її до боротьби за незалежність України.

На початку 30-х років минулого століття почалося масове творення пластових куренів на Галичині, Волині, у Чехословаччині. Пластові курені виникли у містах Бібрці, Бориславі, Бучачі, Дрогобичі, Золочеві, Коломиї, Косові, Кременці, Львові, Перемишлі, Підгайцях, Рогатині, Снятині, Сокалі, Станіславові, Стрию, Теребовлі, Тернополі, Ужгороді, Чорткові, Яворові, в селах Конюхів, Тустановичі, Тисмениці та інших містах і селах.

Купон номіналом 5 злотих

Перші пластові гуртки у Бережанах були засновані при польській державній гімназії, в якій навчалось багато української молоді, а сама гімназія ще перед Першою світовою війною мала стати українською. Першим опікуном Пласту був професор Іван Бабій, а провідниками були учні гімназії Роман Кордуба, Ярослав Старух та Володимир Рижевський. З роками при гімназії були засновані два курені та міщанський пластовий курінь, до якого входили колишні пластуни-випускники гімназії та міська молодь.

Бережанська пластова молодь опікувалася воєнними могилами Українських Січових Стрільців на горі Лисоня, цвинтарем УСС в с. Посухів та могилами воїнів Визвольних змагань 1918—1919 рр. на міському цвинтарі. Пластуни також брали активну участь у відбудові розритої поляками у 1928 р. стрілецької могили на горі Лисоня та будівництві меморіального цвинтаря в с. Посухів, яку провадило товариство «Опіки воєнних могил».

З часом у пластунів виникла потреба мати власний оркестр, особливо необхідний під час проведення Шевченківських святкувань та визначних подій періоду Визвольних змагань. Вартість інструментів для оркестру становила 1500 злотих [1].

На початку вересня 1927 р. пластовий кіш в Бережанах на власний розсуд спроектував, надрукував та за підписом У.У.С.П. (Улад Управи Старших Пластунів) випустив деяку кількість купонів номіналом у 5 злотих, які пластуни розпочали поширювати серед українського населення міста від імені Пластових частин м. Бережани. Цей надзвичайно рідкісний примірник вдалося виявити у Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові [2].

На лицьовій стороні купона праворуч зображений пластун в однострої, ліворуч пластунське гасло-вітання «Скоб» (назва орла), під ним номінал купона «5 золотих» та зображення композиції – символа вітання «Скоб» – сильно (дубовий листок), красно (гроно червоної калини), обережно (отруйний гриб), бистро (символ блискавки).

У центральній частині купона (рис. 1) пластова відзнака – лілія переплетена з тризубом, навколо якого напис: «Українські пластові частини міста Бережан». У нижній частині напис «купон, Ч.» та датування: «Бережани, 1927». У верхньому правому кутку напис: «Рис: Ю.Сінталевич».

На звороті купона на тлі пластової відзнаки напис: «Команда Старших Пластунів ім. Гетьмана Дорошенка спільно з всіма Пластовими частинами міста Бережани пускає в обіг свої купони в ціли зібрання потрібної ще квоти на закуп пластової оркестри. При тому зазначує, що до 3-ох літ Команда зобов’язується розпродані купони викупити».

У нижній частині купона підписи курінного В. Рижевського, секретарки Я. Пашківської, за Команду У.П.У. поставив свій підпис Т. Бемко. У чотирьох кутках на звороті букви «С», «К», «О», «Б» (Скоб) (рис. 1).
Один такий купон потрапив до ВПК (Верховна Пластова Команда) у Львові. Реакція ВПК з цього приводу була різко негативна: «Верховній Пластовій Команді впав до рук зразок купонів в формі банкнотів злагодженим пластовим Кошем Бережани з підписом в імені УПУ (Управа Пластового Уладу) ВПК рішенням засідання з дня 9. IX. 1927 заборонює видавання цього роду купонів… На випадок коли в посторонніх руках найшлися би відбитки такого купону ВПК була би змушена відкликати в часописах свою відповідальність за це і витягнути дальші консеквенції з неформального поладнування кошем таких важних справ».

У листі від 13 вересня 1927 р. управа Пластових частин м. Бережани намагалась переконати ВПК у Львові у логічності і доцільності випуску таких купонів (рис. 2).

Лист

Та управою ВПК ці аргументи не були прийняті.

«ВПК рішучо і без дальшого відклику підтверджує своє попереднє зарядження у справі виданих Вами купонів домагається безпроволочного здержання дальшої розпродажі як також стягнення вже розпроданих купонів. Цілий наклад цих купонів обов’язана тамошна Кошова команда прислати на адрес ВПК протягом одного тижня віддати одержання цього приказу…» [2].

Та, незважаючи на цей наказ, незначна частина таких купонів була розпродана серед населення, а невикористані купони були знищені.

На щастя, на вексельну поруку одного свідомого українського мецената, пластуни закупили необхідні інструменти. Керував оркестром, в якому було 20 музикантів, Богдан Старух. За короткий час оркестр став предметом гордості української громади Бережан, часто давав концерти, грав на фестинах.
Зароблені кошти дали можливість до року розрахуватися з боргом.

Випуск ще одного грошового знака-купона, випущеного пластовою командою м. Бережани, пов’язаний з будівництвом членами товариства «Просвіти» та пластовою командою власного будинку з читальнею, театральною залою, домівкою для «Пласту», кооперативної крамниці в 1928—1930 рр. Поштовхом до будівництва будинку стали бережанські пластуни. Духовий оркестр при «Пласті» на Різдво відвідував з колядками та різдвяними святковими побажаннями мешканців міста, а отриману коляду пластуни передавали на «Рідну Школу» або для потреб власного товариства.

Відвідавши з колядою на Різдво 1929 р. самітню пані Марію Кизим, пластуни разом з подякою отримали від неї пропозицію про дарування «Пластові» власної земельної ділянки при центральній дорозі на Адамівці (житловий масив м. Бережани). Склавши акт-грамоту дарування за сприяння адвоката доктора Володимира Бемка, кошова команда пластунів та члени управи «Просвіти» приступили до будівництва будинку. Був створений будівельний комітет, до якого відразу ж зголосилося чимало бажаючих відпрацювати безкоштовно під час будування декілька днів (копання фундаменту, вивіз землі тощо). План будинку виготовив мешканець Адамівки, професійний будівельник п. Гертман. Усі мулярські роботи виконали члени читальні та пластуни, які до того ж подарували 10 тис. цеглин [1]. Хоча на будівництво було взято кредит в банку, на завершальні роботи грошей не вистарчало.

Знову ж, за ініціативою управи пластового уряду м. Бережани, в 1929 р. були випущені благодійницькі купони номіналом 1 золотий. Вдалося віднайти єдиний примірник такого купона (рис. 3).

На лицьовій стороні купона надруковане зображення майбутнього будинку, над яким напис: «Бережани 1929». Зліва та справа номінал купона «1 золотий». На фронтоні будинку є напис: «Скоб».

На звороті напис «Хто хоче дати можливість кращого розвою українській молоді – угольному каменеві української нації – хай жертвує даток на будову власного дому».

Купон номіналом 1 злотий

Ганебна пацифікація польської окупаційної адміністрації, що прокотилася по Галичині в 1930 р., знищила Пласт матеріально, розгромивши в Бережанах пластову домівку, конфіскувавши музичні інструменти Пласту. Та влада не змогла знищити пластової ідеї, яка продовжувала жити в серцях та душах юного покоління.

Легальний Пласт 20-х років та підпільний 30-х був своєрідною кузнею підготовки майбутніх провідників Других Визвольних змагань 40—50-х років, на чолі яких стали пластуни Роман Шухевич, Дмитро Грицай, Олекса Гасин, Василь Сидор. Були пластуни і в проводі ОУН – Олег Кандиба, Микола Арсенич, Зеновій Тершаковець, Лев Ребет, Степан Бандера. Всі вони поклали життя на вівтар боротьби за волю України. Поліг смертю героя керівник пластового оркестру в Бережанах Ярослав Старух [3].

П.С. У листі до ВПК у Львові датування року написання листа (1927) подане як «16 пл. р.»: 16 пластового року: (1911+16=1927).

Список літератури
1. Бемко В. Бережани – Бережанщина. Історико-географічний нарис // Бережанщина в спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993.-С. 168.
2. ЦДІА України у Львові, ф.389, оп. 1, спр.210, арк.1-12.
3. Пахолко С., Мартин О. Найширша підтримка населення. Грошові знаки «Сокола-Батька» та «Пласту» – провісники грошових внесків на Боєвий Фонд Української Повстанської Армії» // За вільну Україну, 1998,13 січня.

Переглянути дописи про історію створення Пласту в інших осередках України можна за тегом: осередки

Друзі, якщо вам подобається ідея блогу та його контент, то побажати йому (блогові) успіхів і процвітання ви може на сторінці благодійності 😉


6 Responses to Грошові знаки-купони пластових частин м. Бережани у 1927—1928 роках

  1. dytyna сказав:

    Так ми це в ПШ друкували 🙂

  2. так звідки і взяв, просто маю тільки скани цих сторінок, так що якщо даш номер і рік – буду дуже вдячний @dytyna

  3. Богдан сказав:

    Я перевів своє дитинство в Бережанах до поверненя мами в 1962 році. Чудово знаю той масив “Адамівки” та інші історичні місця м. Бережан. Знаю що Р. Шухевич перебував певний час в с. Рай(2 км від Бережан).Характерна особливість Бережан та що вони так само як Тернопіль мають озеро в центрі міста.Не кажучи вже про славнозвісну г. Лисоня, де наш Курінь ЦМ перевів декілька Мурликіад.
    Дякую Вам хлопці за високопрофесійну роботу.
    др. Тато

  4. Ярослав сказав:

    Сам родом із Бережан і чув історію про будівництво пластової домівки але тут прочитав набагато більше. Дякую авторам статті за їхню плідну працю.

  5. […] прикрашували і новаки вчилися рідної історії. До Бережанських таборів навідувалися пластуни з Рогатинщнни і Тернопільщини. […]

  6. […] прикрашували і новаки вчилися рідної історії. До Бережанських таборів навідувалися пластуни з Рогатинщнни і Тернопільщини. […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *