Засідання Сойму Карпатської України

Вікентій Шандор: спогади

Уривок зі спогадів Вікентія Шандора, представника Уряду Карпатської України в Празі про засідання Сойму КУ 15 березня 1939 р., Хуст (з книги В. Шандор. Спомини. – Ужгород: Гражда 1996)

ЗАСІДАННЯ СОЙМУ

На основі статті 5-ої конституційного закону 4. 328 перше засідання Сойму мав скликати Президент держави окремим декретом протягом місяця після виборів.

Дату скликання Сойму встановив прем’єр Волошин із Президентом Гахою на 2 березня 1939 р. При Президії Міністерської Ради в Празі було утворено окрему комісію, яка мала скласти план участі чеських державних представників на урочистому відкрити Сойму в Хусті. Представник уряду Карпатської України В. Шандор встановив з цією комісією зв’язок, як також із провідними діячами громадського та економічного життя федерації і представниками Чесько-українського товариства.

Коли президент Гаха свавільно переніс дату скликання Сойму із 2 березня на 9 і не підписав для цього скликання повий декрет, то за дорученням прем’єра Волошина Представнігк уряду відвідав канцелярію президента, де мав розмову з міністром Гавелкою і домагався з’ясування причин відстрочки засідання Сонму. Гавелка це дуже обережно пояснював ускладненням ситуації в державі. Тон і спосіб мовлення пана міністра прозраджував, що в державі ведеться позакулісна політична qoa, яка зробила належний вплив і на зміну дати скхшкання Сойму.

Саме в той час велися таємні переговори між дипломатами, в яких взяв участь і д-р Хвалковський, де вирішувалась майбутня доля Карпатської України. Поляки радили мадярському урядові у справі Карпатської України намагатися домовитися безпосередньо 3 чехами і «тим самим позбавити Берлін пайсильнішого арґументу».

6 березня уряд Мадярщини направив у Прагу заступника Міністерства закордонних справ Воернле, який разом із мадярським посланником у Празі вів переговори з Хвалковським про включення Карпатської України у склад Мадярщини. Ветштайн обіцяв Хвал-ковському відшкодування за Карпатську Україну, заявивши, що «тепер вони (тобто че. хо-словацький уряд, – В. Ш.) можуть дещо одержати за Закарпаття, а пізніше … нічого». Хвалковський в принципі погодився з такою розв’язкою, обіцяв обговорити справу з президентом Гахою та одержати запоруку німецького уряду. Запоруку німецького уряду вони не одержали, що було очевидним.

У цей для Чехо-Словаччини критичний час зродилась у декотрих чеських членів Центрального уряду манія позбутися Карпатської України. Такій політиці із словацьких кіл сприяв Калор Сідор. Якщо чехи мали причину бути незадоволеними політикою Карпатської України, про це говорилось і рішалось на засіданнях Міністерської Ради в Празі, то наш уряд виявлені недоліки старався виправити. Таке відношення у процесі наших взаємин було нормальним, але таємно торгувати нами з Мадярщиною і Польщею все-таки перевершувало всі міри.

Колись звичайну згадку про Карпатську Україну як частину України вважали українською іредентою і приписували нам державну зраду. Бродія за таку саму справу справедливо посадили в тюрму на Панкраці, бо хотів приєднати край до Мадярщини. А тепер міністр закордонних справ Чехо-Словаччини офіційно торгував з ворожою державою про відступлення їй Карпатської України, і це чомусь вважалося нормальною державною політикою.

Декотрі провідні чехи настільки були запеклі прихильники національного і політичного москофільства, що і найкращі наміри українського уряду чи цілого українського народу сприймали спотворено, негативно. Ми мали спочатку свої проблеми, подібно, як мали й чехи перед двадцятьма роками. їхнє рішення вимагало час і мирне державне життя, якого не було. Европа, внаслідок політичних несподіванок Гітлера, знаходилася у перманентній революції, що відбивалось також на ситуації в Карпатській Україні. Так чи інакше, почин міністра закордонних справ Хвалковського не був ані етичним, ані чесним, і в розумінні конституції підлягав під категорію державної зради.

Щоправда, Чехо-Словаччина зазнала глибокої кризи, але не тільки це було причиною відкладання засідання Сойму. Вражає факт, що неприхильні українській справі чеські політики торгували Карпатською Україною з поляками, навіть з мадярами, щоб тільки врятувати цілісність решти держави. Для Мадярщини, Польщі й Німеччини в даній ситуації було бажання, щоб після успішних виборів у Карпатській Україні не допустити до їх конституційного завершення Соймом, а тим самим історичного зміцнення існуючого стану.

Тривала криза в державі могла мати деякий вплив на велич та урочистий характер відкритгя Сойму, але не могла бути причиною двократної відстрочки його засідання, а якраз навпаки. Скликання Сойму карпато-української частини федерації могло бути виявом стабільності та укріплення єдності федерації, що, фактично йшло врозріз з політикою Гітлера.

10 березня 1939 р. президент Гаха скликав декретом засідання Сойму Карпатської України на 21 березня, але розвиток подій у державі випередив що дату.

Проголошенням незалежності Словаччини 14 березня ми були географічно відірвані від Чехії, внаслідок чого й уряд Карпатської України проголосив того ж дня незалежність, а прем’єр скликав засідання Сойму на 15 березня на 3 годину після обіду.

О 3 годині пополудні о. д-р А. Волошин відкрив перше засідання Сонму, засідання справді історичне, бо вперше у своїй довголітній боротьбі карпатські українці створили власний законодавчий орган і свій уряд. У промові о. д-р А. Волошин, крім іншого, сказав: «Передусім висловлюю нашу глибоку вдячність Всевишньому Богу за те, що дозволив нам дочекатися цього дня, що є святом малого нашого краю і є святом всіх земель, де ттьки живе український народ. Що якраз нам, найменшій частині українських земель дозволено Божим Провідінням діждатися цього історичного моменту».

Після виконання Соймової формально-правової процедури д-р Авґустин Волошин оголосив акт проголошення незалежності Карпатської України, прийнятий урядом попереднього дня, тобто 14 березня, що одностайно ухвалив. У цім напрямі Сойм прийняв відповідні закони, а саме:

Конституційний Закон ч. 1
§1 Карпатська Україна e незалежна Держава.
§2 Назва Держави с: Карпатська Україна.
§3 Карпатська Україна с республікою з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України, на чолі.
§4 Державна мова Карпатської України e українська мова.
§5 Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя с горішня, а жовта с долішня.
§6 Державним гербом Карпатської України с дотеперішній крас-вий герб: медвідь у лівім червонім півколі і чотири сині та три жовті смуги у правому півколі і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. – Переведення цього місця закону полишається окремому законові.
§7 Державний гимн Карпатської України є «Ще не вмерла Україна».
§8 Цей закон обов’язус зараз від його прийняття.

Підписали:
В Хусті, дня 15, березня 1939.

Предсідник Сойму К. У. Президент Карпатської України Письмовод Сойму К. У. Секретар Сойму К. У.

На основі прийнятих законів і рішень Сейму, новий державний уряд Карпатської України був ухвалений в такому складі: д-р Авґусгин Волошин – президент Карпатської України, проф. Авґустин Штефан – голова Сойму, Юліян Ревай – прем’єр-міністр.

Після прийняття цих актів, Сойм відстрочив своє засідання.

Проголошення повної незалежності Карпатської України було важливим державно-політичним актом, хоч не мало міжнародного визнання, бо на це не було часу. Воно було найвищим проявом волі населення, згідно з правом на самовизначення, яке належить українському народові так, як і панівним державотворчим народам. Це стосується всіх українських земель і всього українського народу. У силі історичних умов поодинокі території України були довгими віками відокремлені від себе і від свого матірного центру Києва.

Всупуреч тому Всенародні Збори в Хусті в 1919 p., подібно як і парламент Західноукраїнської Народної Республіки в 1919 p., Національні Ради Буковини й Бесарабії в 1918–1919 pp. в своїх політичних рішеннях декларували свою соборно-державну єдність з центральною Україною. Такі прояви державності українців на всіх землях України демонструють серйозний міжнародно-правовий аргумент і силу державно-визвольної боротьби.

Кожен з учасників Сойму був свідомий того, що у зв’язку з агресією Мадярщини – дні, а може ň години саме затвердженого Сой-мом акту проголошення Карпатської України є пораховані. Цю загальну думку з погляду історії висловив референт Сойму д-р Михайло Бращайко словами: «Хоч які можуть скластися події, хоч який хід може мати історія, але одне є певне, що це є наша земля і буде наша украшська земля і ніколи її український народ не дасть відібрати!… Най ворог знає, що він прийде сюди за гостя, а не за пана, бо паном-господарем на цій землі будемо ми – український народ!… Не знаю, чи почислені години або дні нашої влади…, але дні Карпатської України, ні карпатського народу не є почислені, і як він жив тут тисячу літ, так буде тут жити і за дальших тисячу літ!». Засідання Сойму Карпатської України 15 березня 1939 р. записав Каленик Лисюк з Америки, який засідання Сойму і знімав. Із звукозапису переписав о. Андрій Кість.

Оригінал перепису передала авторові пані Марія Кукуруза-Король, за що їй складаю тут щиру подяку.
З привезеного Лисюком матеріалу виготовлено в Ню Йорку лібретто й зроблено фільм, який не зовсім відповідає історичній дійсності щодо розвитку та ходу подій. Події починають розгортатися 10 березня в Хусті. Не хочу входити в суть фільму, а для прикладу вкажу тільки на дві технічно невірно поставлені сцени. У прихожій канцелярії президента А. Волошина біля телефону, що на малому столику, сидить січовик. Дзвонить телефон і просять пана президента. Січовик кличе президента з його кабінету до телефону в прихожій. Президент у своїм бюрі прецінь мусів мати свій телефон.

У сцені – бій січовиків з мадярами. Військовий в уніформі, з перев’язаною білою хустинкою головою, клякнув на коліна на бетонному мурі й ніби стріляв, замість того, щоб сховатися за бетон і так стріляти. Такі необачні речі вражають, але є й інші.

У фільмі теж демонструється, що і Прані «передали нам важливі інформації», але не є сказано, хто власне їх передав. І так не згадано рото Праги, тобто Представництва. Корисним, однак є, що наша громадськість побачила живі постаті членів уряду та їх співробітників.

У Хусті Лисіока арештували, не зважаючи на те, що мав американський паспорт. Переслуховували його, робили в нього обшук, але не били. Поміг йому американський консул в Будапешті. Повертаючись з Хутру до Будапешту, Лнсюк попросив свого супутни-ка-мадяра, щоб разом заїхати до моєї мами в Баранинцях. Мамка не знала Лисюка, але впізнала мадярського агента, бо він у нас робив у хаті обшук, і налякалася, що прийшли її арештувати!. Коли все вияснилось, мамка влаштувала справу так, щоб Лисюк міг їй подані інформацію про сестру в Хусті та про мене в Празі.

Протягом моєї діяльності в Празі, празькі українці та українці з усієї Чехії часто відвідували нашу установу, приносили різні проекти для використання в Карпатській Україні. їх потрібно було розглядати та оцінювати. Декотрі з проектів бугаї дуже актуальні й корисні, і ми їх передавали в Хуст.

У критичні дні 14 і 15 березня відвідали нашу установу наукові й політичні діячі, які жваво обговорювали злободенні проблеми. Були тут і члени Київської Директори Андрій Макаренко та Федір Швець, з якими я довше розмовляв. Макаренко ще з Києва був знайомий з Андором фон Генке, тогочасним керівником німецької ам-басади у Празі. З уваги на це знайомство та заплутану ситуацію (військовий напад Мадярщини на нас), попросив я п. Макаренка, щоб відвідав фон Генке та розвідав дещо про закулісні політичні махінації, що він і зробив 14 березня до обіду.

Гепке радив Макарепкові не ставити опір Мадярщині, мовляв, Німеччина всю справу налагодить. «Це якесь непорозуміння», – додав Генке. Мене така інформація не задовольнила. Вистачало одного телефонного дзвінка з Берліна до Будапешту для полагодження справи. Коли в обідню пору Словаччина проголосила незалежність, закликав я його по телефону. Це був мій перший зв’язок з німецькою амбасадою протягом моєї трьох з половиною місячної діяльності у Празі. Я просив пояснення, чому Мадярщина сконцентрувала свої сили на кордоні Карпатської України й атакує далі. Фон Генке викрутився тим, що німецька армія марширує на Карпатську Україну, справу налагодить, що не було правдою.

Фон Генке свідомо подавав нам невірну інформацію, щоб нас збити з пантелику. Не хотів, щоб ми чинили опір, але тихим способом уможливили Мадярщнні повну окупацію нашого краю. У ви-сліді пропаганди навколо української проблеми Гіглер її зручно використав для власної користі, а саме – для договору із СРСР.

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

Вікентій Шандор: спогади

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *