Скаутмайстер Володимир Бірчак – 130 років від дня народження

В. Бірчак. Карпатська Україна

Д-р Володимир Бірчак – непересічна постать в історії Закарпатського Пласту.  12 березня 2011 року виповнюється 130 років від дня його народження. Відомий громадський діяч, член уряду Карпатської України, письменник, офіцер УСС, голова Краєвої Пластової Старшини (1934), голова Українського Пластового Уладу Карпатської України (1939).

Кримінальна справа

Кримінальна справа № 16, фонд 2558 архіву СБУ в Закарпатській області відкрита на Володимира Бірчака.

З неї дізнаємося, що постанова про арешт В. Бірчака видана 9 вересня 1945 р. З пунктів обвинування в тому числі – “руководил юношеским националистическим движением “Пласт”… (+ діяльність в орг-ції “Українська громада в Німеччині” та співпраця з гестапо, а також – діяльність в “правітєльстві” Волошина).

Цікаво почитати і протоколи допитів, де неодноразово згадується його діяльність в Пласті.
Ц справі присутні також три протоколи свідчень так званих “очевидців”, котрі чітко окреслюють антинародну діяльність “пісатєля”…

А ось як характеризує слідчий Гаценко діяльність Бірчака у Пласті:
“Является почетним командантом (начальником) “Пластового Улада” – юношеской военно-спортивной националистической организации, созданной по образу немецко-фашистской организации “Гитрлерюгенд”, и как комендант этой организации принял активное учавствие в ее деятельности, создав периферийние (окружние) организации и назначив комендантов етих организиций…” (с. 25 справи № 16).

У справі є цікаві вилучені матеріальні докази “вини” Бірчака – книга Шопенгауера “Про релігію” (німецькою мовою), два листи, а також вирізки з газет – стаття-відповідь Д. ДонцовуДух нашої давнини“.

Уривок зі статті Бірчака

Ці два листи – це відповіді Уласові Самчуку на книгу спогадів “Карпатська Україна“. Зміст досить напружений, інколи видається, що – різкий.

Уривок з листа В. Бірчака Уласові Самчуку

Щодо вироку: “двадцать лет без конфискации имущества”.

Існує кілька версій смерті Володимира Бірчака. С. Пап-Пугач у «Пластовому альманасі» допускає, що «большевики його покликали до Ужгороду, де за ним і слід пропав. Правдоподібно загинув від тортур». Довгий час не вдавалось дізнатись про дату його смерті. Наприкінці ХХ століття стало відомо (дослідження О. Мишанича, М. Мушинки, В. Габора, Л. Баботи, В. Іваня), що 11 січня 1946 року В. Бірчак був засуджений Закарпатським обласним судом як український буржуазний націоналіст, німецький шпигун і чехословацький розвідник до 20 років таборів (Красноярський край; Кемеровська область; з березня 1951 р. Озерлаг), де і через сім років після арешту – 21 вересня 1952 року – помер.

Реабілітований 1990 року за відсутністю складу злочину.

Біографічна довідка. Степан Пап-Пугач, “Пластовий Альманах”, Рим, 1976

7. Скавтм. др. Володимир Бірчак.
(1881—1945?)

Др. Володимир Бірчак народився дня 12 березня 1881 р. в Галичині, де пройшов всіма ступенями шкільної освіти. Під час студій на університеті у Львові він належав до літаратурного гуртка «Молода Муза» (1906—1909), де формувались літературні погляди Бірчака. Як офіцер Українських Січових Стрільців воював від Львова аж до Києва. Рятуючись перед большевиками, виїхав з Одеси з німецькими полоненими і нарешті опинився на Закарпатті, де від 1920 р. брав активну участь у формуванні середніх шкіл. Бірчак був автором історії літератури Закарпаття, багатьох шк. підручників і написав кілька цінних історичних повістей.

Як професор руської (української) мови і літератури при гімназії в Ужгороді, др. В. Бірчак був активним теж у Пласті. Після виповідження проф. Л. Бачинського з Чехословаччини, він став членом Краєвої Пластової Старшини, а опісля членом Краєвої Управи Скавтів Підк. Руси. Належав до редакційної колегії «Пластуна», був командантом кількох таборів і сталим учасником солочинських таборів. Його старанням Пласт набув прекрасну таборову площу у чарівній околиці Солочина, недалеко Сваляви.

1934 р. др. Володимир Бірчак став головою Краєвої Пластової Старшини і спричинився до відродження пластового руху на Закарпатті. В останніх часах К. У. його вибрали головою Українського Пластового Уладу Карпатської України. В історії закарпатського Пласту він зістане записаний як заслужений провідник і визначний пластун, що працював з пластовою молоддю від самих початків до березневих днів 1939 р.

Як відданий таборовик, у книжечці «Наші пластові табори», Ужгород 1929 р.; писав: «До наймиліших хвиль мого життя зачисляю відвідини пластового табору, в якому бачу добровільний послух, взірцеву карність, плекання практичного життя і сильного духа. Такі відвідини наповняють мою душу гордістю і непохитньою вірою в будучність нашого народу.»
1939 р., по окупації Карпатської України мадярами, виїхав до Чехії і там працював, як педагог і письменник. Зайнявши Прагу 1945 р., большевики його покликали до Ужгороду, де за ним і слід пропав. Правдоподібно загинув від тортур.

Дня 29 вересня 1929 р. українські пластуни створиляи незалежну управу Українського Пласту на Закарпатті, т. зв. Краєву Пластову Старшину, що її очолив дир. Андрій Алиськевич. Він був Головою Краєвої Пластової Старшини аж до 1934 р., коли його уряд перебрав проф. Володимир Бірчак. Крім Голови до Краєвої Пластової Старшини Українського Пласту Закарпаття входили:

  • Краєвий Звітодавець: Юліян Ревай,
  • Заступник Кр. Звіт.: Микола Бабота,
  • Організаційний Референт: Іван Роман,
  • Культурний Референт: Евген Шерегій,
  • Пресовий Референт: Франциск Агій,
  • Іспитовий Референт: Михайло Велигорський,
  • Спортовий Референт: Юрко Білей,
  • Таборовий Референт: др. Богдан Алиськевич,
  • Касієр: Кость Кулаченко.

Спомини й переживання. Карпатська Україна

В. Бірчак. Карпатська Україна

В. Бірчак. Карпатська Україна

 

Деякі цитати з книги:

“…Молодше покоління вже було національно свідоме, але без життєвого досвіду в національній праці. За дев’ятнадцять літ у демократичній Чехословацькій республіці українська інтелігенція ще не перейшла доброї школи, щоб вивчитися сама собою управляти. Досі, до 1938 року, вона не жила самостійним, ні від кого незалежним політичним життям, не вміла ще вона утримати в своїх руках ніодного економічного товариства, а все, що творила, що мала в своїх руках — кінчалося повним банкротством. Підкарпатський банк.., і Просвіта.., і Уніо.., і Акорд.., і Геліос.., і все, і все. Держава — це ж господарювання країною, а як могла ця інтелігенція добре господарити цілою країною, коли вона не вміла добре господарити хоч би одним малим товариством?”…

“…Пам’ятаю промову Федора Ревая, брата посла. Говорив до нас, як до малих дітей:
— Я вас запевняю, що це пусте, що сьогодні ка-цапи мають перевагу в нашому уряді; до півроку ми зробимо вибори до сойму і зметемо кацапів з лиця землі. А злучитися з кацапами сьогодні мусимо, щоб здобути від чехів права.

Останнє речення мало свою правду. Щоб від панівної нації здобути права, треба було проти неї стати одною лавою, але погрожування в бік каца-пів мусили були виглядати смішно. Прем’єр Бродій мав мати в своїх руках фінанси і все вчительст-во, що було ще найбільш рухливою, живою верст-вою, Бачинський мав бути міністром внутрішніх справ, отже, мав проводити вибори. Як можна було ось так собі самому заслонювати очі?”…

“…І уряд не в одного Бога вірив; Бродій і Фенцик ставили на мадярську карту, д-р Бачинський перехилився в тому часі на бік українців — Волошина й Ю. Ревая — й ладився розбудовувати країну під володінням ЧСР. Щодо урядування в тому часі, то треба зазначити ось ці важніші події: урядові ого-лошення перестали з’являтися, як це було досі, по-чеськи, тепер вони були тільки по-українськи й по-русски, тобто — язичієм. Міністер д-р Фенцик мав порозумітися з словаками в справі границь між Словаччиною й Карпатською Україною. Ці границі не були остаточно ще від 1919 року усталені, бо до Словаччини належали й українські оселі на захід від річки Ужа. Тут до-дам, що в Карпатській Україні був одним один д-р Іван Панькевич, що цю справу знав, бо від 1920 до 1938 року студіював говірки закарпатських україн-ців і саме на початку 1938 року був видав величеньку книжку про це.”…

“…До значення приходить тепер українська мо-лодь. Українську молодь Закарпаття я добре знав, як професор, ще ліпше пізнав я її в Пласті, в пластовому таборі чи в часі прогульок, коли вони відносилися до мене вже не як до професора й коли я утримував порядок не своїм урядовим, а особистим ав-торитетом. Я любив цю молодь і вважав за свій обов’язок і обов’язок кожного розумного старшого громадянина — жити в якнайбільшому контакті з молоддю. Вони вчилися багацько від мене, і я вчи-вся чимало від них; ось так вирівнювалися різниці поглядів між нами.

Українська свідома молодь, згуртована під прапором українського націоналізму, мала велику хибу, яку мала і вся українська націоналістична молодь інших українських земель: її мав і сам український націоналізм. Український націоналізм на перше місце ставив динамізм, сильне хотіння й чин. Але як він мало або й цілком не говорив про рівноцінний чинник, а це — про домагання освіти, знання! Говорячи мовою Гегеля, скажемо, що тут бракувала антитеза. Коли візьмемо динамізм як тезу, то антитезою буде освіта, знання, а синтезою цих двох — чин. Щоденною мовою можна це ось так висловити: націоналізм акцентував хотіння, сильну волю, для прикладу — сильне хотіння кермувати автом, але не акцентував того, що я не смію сісти кермувати автом, доки не навчився того, доки не здобув відповідного знання і вміння. Наслідок був той, що в нашої молоді була сильна воля до чинів, вона й виконувала ці чини, кладучи й свої голови, але як часто кожний із нас спостерігав, що це була марна жертва, бо без відповідного знання, без відповідного вміння — це була їзда автом юнака, що ще ніколи не сидів за кермом авта і заїхав марно в могилу.

До того додаймо ще й тяжкі обставини Карпатської України, серед яких ця молодь виростала, не-природні обставини школи, яка ломила й викривлювала характери.”…

“…Крім вище згаданих комендантів Січі, була ще й якась укрита команда, яка складалася з українців із різних українських земель. Ця команда мала, мабуть, 8 членів. У збірнику «Карпатська Україна…», ст. 36, йдеться про це: «Властивою військово-вишкільною працею в Січі керував вужчий штаб, що складався з відповідних референтів». Це були здебільша колишні учасники терористичної акції в Галичині, опісля кинені на еміграцію, де покінчили або й не покінчили студії, але де здебільша тяжко бідували.

Відірвані від життя теоретики, які замість жит-тєвого досвіду, життєвої мудрости мали в запасі безліч фраз, безліч приписів, як варити смачні обі-ди. Але як у практиці їх зварити й чи ті, що писали ці приписи, їх випробували й чи їли ці обіди й чи не були від них хворі, — цього ніхто не знав.

Одним із таких приписів, одною з таких безперестанно декламованих фраз була — соборність України.”…

Володимир Бірчак - голова Товариства МВБУ в Празі 1945 р., заарештований органами "Смершу" й депортований в Сибір, де й загинув. (Наріжний С.: Українська еміграція. Прага, 1942 р.)

джерело

Сьогодні

Підготовчий дівочий курінь УПЮ в Станиці Ужгород носив ім`я Ростислави Бірчак, дочки Володимира Бірчака (в.о. зв`язковою була ст.пл.вірл. Людмила Білик).

Ростислава Бірчак

Додаткова інформація: визначні українці – члени Пласту

пост написаний в рамках популяризації історичних відомостей про Карпатську Україну

6 Responses to Скаутмайстер Володимир Бірчак – 130 років від дня народження

  1. Богдан сказав:

    Молодець Андрій! Що пожвавив пошукові роботи про минувшину Пласту. Я бачу що Ти нарив матеріалу на декілька дисертацій. Вдячні за те що засвітив білі плями мабуть є ще багато що відкривати.Нажаль доступність до засекречених матеріалів бажає кращого.Багато необхідно шукати в сімейних архівах. Хай щастить Тобі. др. Тато

    • drageotee сказав:

      До речі, правду кажеш – шукати треба в сімейних архівах – це факт! А відкривати – було б тільки бажання!

  2. […] До 130-річчя від дня народження скаутмайстра Володимира Бірчака ми публікували окремий допис. […]

  3. […] 12 березня 2011 року скаутмайстру Володимирові Бірчаку виповнилося 130 років від дня народження. […]

  4. […] Володимир Бірчак – відомий громадський діяч, член уряду Карпатської України, письменник, офіцер УСС, голова Краєвої Пластової Старшини (1934), голова Українського Пластового Уладу Карпатської України (1939). […]

  5. […] Управи Скавтів був назначений ще один українець, проф. Володимир Бірчак, що зайняв обов’язки […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Запрошую підписатися

Друзі, час від часу ми формуємо листи з найцікавішими матеріалами та подіями.

пластун Цяпка

You have Successfully Subscribed!